у п. 5 Додатка з фінансових по-слуг до ухваленої 15 квітня 1994 року Генеральної угоди з торгі-влі послугами зазначено: «Фінансові послуги охоплюють страхо-ві послуги і ті, що, належать до страхових, а також усі банківські та інші фінансові послуги (крім страхування)». З цього визначення випливає також, що страху-вання, як і кредит та цінні папери, є складовою ланкою фінансів у їх широкому розумінні. Такий підхід підвищує можливості ак-тивнішого і водночас ефективнішого застосування кожної із за-значених ланок у складному механізмі ринкової економіки.
З урахуванням наведених аргументів слід підходити й до визна-чення та характеристики функцій страхування, які в сукупності мають конкретизувати його зміст у сучасних умовах. З цих мірку-вань страхування виконує такі функції: ризиковану, створення і використання страхових резервів (фондів), заощадження коштів, превентивну.
Ризикована функція страхування. Вона полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за на-слідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором. Чим вищі ймовірність і розмір ризику, тим і плата за його утримання, обчислена на під-ставі тарифів, визначених за допомогою актуальних розрахунків, більша. У разі настання страхового випадку страхувальник вису-ває страховикові вимогу щодо відшкодування збитків (виплати страхових сум). Ризикована функція відбиває процес купівлі-продажу страхової послуги.
Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування стає можливим лише за наявності у стра-ховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові сти-хійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. Власними коштами покрити таку потребу у грошових виплатах страховик, здебільшого, не в змозі. Тому кожний страховик ство-рює систему страхових резервів. Нагромадження й використання таких резервів характерні для страхової діяльності.
У формуванні й використанні страхових резервів виявляється перерозподіл коштів між страхувальниками. Ті з них, для яких у певному періоді не настала страхова подія, сплативши страхові внески, не отримують жодних виплат. І навпаки: страхуваль-никам, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку, виплачується відшкодування в сумах, значно більших за внесені страхові платежі.
Формування страхових резервів — це спосіб концентрації та використання коштів, необхідних не лише для розподілу між усіма страхувальниками збитків, зумовлених страховими випад-ками поточного періоду, а й для відповідного покриття можливих масштабніших збитків, що можуть припасти на окремі роки на-ступних періодів.
У тій частині страхових платежів, яка спрямовується на ведення справи, перерозподіл коштів спостерігається меншою мірою. Те са-ме стосується й формування прибутку від страхової діяльності. Його джерелом є частина навантаження на нетто-ставку страхового тари-фу та економія коштів, призначених на ведення справи.
Функція заощадження коштів. У більшості країн світу пер-шість за обсягами страхових премій посідає особисте страхування (на дожиття, пенсій, ренти тощо). Проте виплати, пов'язані із втратою життя і здоров'я внаслідок нещасного випадку, станов-лять менш як 10%. Решта припадає на заощадження. Вони ви-плачуються з урахуванням інвестиційного доходу в разі дожиття застрахованого до певного віку або події.
Населенню часто вигідніше заощаджувати кошти у страховій системі, ніж у банках. Припустимо, що громадянин А вніс 7500 грн на строковий депозитний рахунок у комерційному бан-ку, а громадянин Б придбав поліс змішаного страхування життя на 25000 грн терміном на 10 років, сплативши за перші три роки 7500 грн премій. У разі нещасного випадку банк може видати громадянинові А кошти лише в межах залишку вкладу (з ураху-ванням відсотків). Якщо така біда спіткає громадянина Б, то страхова компанія виплатить йому грошову допомогу, виходячи зі страхової суми і коефіцієнта втрати працездатності. На випа-док тривалої втрати працездатності фінансове забезпечення гро-мадянина Б буде (особливо в перші роки дії страхового договору) у кілька разів більше, ніж у громадянина А. У разі гострої потреби в коштах страхувальник може достроково припинити дію дого-вору, повернувши належну йому суму заощаджень.
Сприяючи розвитку заощаджу вальних видів страхування, дер-жава має змогу активно впливати на вирішення соціальних проб-лем, пожвавлювати грошовий обіг, підвищувати купівельну спроможність національної валюти, збільшувати інвестиційні можливості країни. Тому парламенти та уряди багатьох країн усіляко сприяють виявленню заощаджу вальної функції страху-вання: створюються пільгові умови оподаткування страхових внесків і виплат, страхових вкладів, які переходять у спадщину, доходів компаній тощо. Вживаються й інші ефективні заходи.
Превентивна функція. Учасники страхування, і насамперед страховики та страхувальники, зацікавлені зменшити наслідки страхових подій. З цією метою вдаються до правової та фінансо-вої превенції.
До правової превенції належать передбачені чинним законо-давством або договорами страхування застереження, згідно з якими страхувальник повністю або частково позбавляється стра-хових відшкодувань. Вони охоплюють випадки протиправних дій або бездіяльності з боку страхувальника щодо застрахованих об'єктів. Наприклад, страховики не покривають матеріальних збитків, що їх зазнали потерпілі, перебуваючи у стані алкоголь-ного чи наркотичного сп'яніння, а також не передбачають страхо-вих відшкодувань у разі самогубства, навмисного пошкодження власного майна і здоров'я.
Перелік ризикованих об'єктів, які не приймаються на добро-вільне страхування, та можливих відмов щодо виплати відшкодування може бути складений у разі страхування як фізичних, так і юридичних осіб.
Фінансова превенція полягає в тому, що частина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних заходів. Добре зарекомендувала себе практика 70—80-х років, коли стра-хові ресурси використовувалися з метою спорудження й облад-нання технікою пожежних депо, придбання медикаментів і утри-мання персоналу служб, що мали своїм завданням боротьбу з інфекційними захворюваннями сільськогосподарських тварин, фінансування заходів із запобігання дорожньо-транспортним пригодам і т. ін. Нині не передбачено обов'язкового створення фонду запобіжних заходів. Через це значно ускладнюється вико-нання страхуванням превентивної функції. Можливості страху-вання істотно звужуються, коли виникають