Ризик-менеджмент і страхування

Суспільно-господарська практика виробила чимало методів і форм ефективної протидії" ризикам та ліквідації їх негативних на-слідків. Водночас відчувалася потреба системного підходу до ви-бору форм протидії ризикам як детермінанти їх оптимізації. Ло-гічну послідовність здійснення ефективних антиризикованих заходів було запропоновано багатьма спеціалістами ще на почат-ку XX століття. Визначені ними форми обмеження та ліквідації ризиків зводилися до таких дій

1. Запобігання появі випадкових подій, які формують ризико-вані ситуації в суспільному житті.

2. Подолання (репресія) випадкових подій, появі яких усе ж не вдалося запобігти.

3. Задоволення потреб, які виникли внаслідок дії ризику (ком-пенсація втрат, збитків).

Наведений троїстий поділ антиризикованої діяльності було повсюдно визнано фахівцями як такий, що має ознаки системно-сті та комплексності. Згодом зазначені методи боротьби з ризи-ками були трансформовані у специфічні функції страхування.

Розвиток економічної науки, а також страхової справи засвід-чив, що антиризикована діяльність має ґрунтуватися на залученні вельми широкого кола управлінських інструментів, склад та по-слідовність застосування яких постійно вдосконалюються.

Найповніша сукупність послідовних заходів антиризикованої діяльності, застосування яких має комплексний, системний хара-ктер, у сучасній економічній теорії та практиці визначається тер-міном англомовного походження — «ризик-менеджмент», тобто управління ризиками в його найширшому ро-зумінні. Ризик-менеджмент як система охоплює три послідовні етапи:

аналіз ризику;

контроль за ризиком;

3) фінансування ризику.

Кожний із цих етапів передбачає здійснення багатьох різно-манітних заходів організаційно-фінансового характеру.

Аналіз ризику є комплексним етапом, протягом якого перед-бачається:*

діагностика, або ідентифікація, ризиків — кваліфікація;*

оцінювання ризиків кількісними методами — квантифікація;*

визначення послідовності подальших дій на підставі загаль-ної оцінки ризику в даній конкретній ситуації.

Початковим кроком на етапі аналізу ризику є вивчення ситуа-ції з погляду можливості та причин його появи в суб'єкта госпо-дарювання — носія ризику. На появу ризиків впливають різні причини, які умовно можна поділити на зовнішні та внут-рішні. Зовнішні причини, як правило, виводяться з умов довкілля, розташування господарського суб'єкта на певній території, стану попереджувальної інфраструктури. Суб'єкт не має значного впливу на зовнішні причини. Внутрішні причини — це стан та вид належного суб'єктові майна, характер технології виробницт-ва чи іншої діяльності, а також стан засобів безпеки (попере-дження ризиків), що їх він має у своєму розпорядженні. Досить важливою внутрішньою причиною є ступінь усвідомлення суб'єк-том господарювання чи іншим носієм потенційного ризику оста-точних можливих наслідків появи ризику. Суб'єктивне ставлення до ризику може бути як негативним, так і позитивним. Негативне ставлення до ризику означає його повне або часткове ігноруван-ня. Така позиція суб'єкта у страховій теорії характеризується по-няттям аверсії ризику і досить часто саме вона є причиною останнього.

Засобами якісного аналізу мають бути виявлені негативні на-слідки ризику в усіх сферах діяльності господарського суб'єкта. Так, ризик пожежі може виявити свої наслідки у сфері технологіч-ного процесу, виробничо-господарської діяльності, фінансово-економічній та в соціальній. Проте відбувається це в певній по-слідовності. Послідовність такого виявлення унаочнює схема, наведена на рис. 1.

Розглянута комплексна діагностика ризиків дає змогу просте-жити не лише їх розвиток та сфери поширення, а й негативні на-слідки кумуляції таких ризиків, тобто взаємного їх впливу і на-громадження. З метою виконання цього значного за обсягом завдання слід залучати найрізноманітніші джерела інформації та використовувати найдосконаліші методи кваліфікаційного аналі-зу ризиків. Найважливіші з цих методів такі:*

аналіз спостережень за виробничою діяльністю; *

аналіз свідчень працівників; *

документальний аналіз господарської діяльності; *

аналіз організації об'єкта дослідження; *

аналіз окремих контрольних перевірок.

Слідом за ідентифікацією ризику та визначенням сфери йо-го поширення постає потреба кількісно оцінити ризик. Квантифікуючи ризик, потрібно брати до уваги два взаємозв'язані аспекти:*

максимальний розмір збитку, до якого може призвести да-ний ризик;*

імовірність настання події, яка може спричинити макси-мальний збиток.

Кількісно оцінюють ризики за допомогою акту ар них розра-хунків, виконання яких потребує достатньої статистичної та ма-тематичної бази. Кількісна оцінка ризиків відбиває ступінь їх економічної загрози.

Технологічна сфера | Виробничо-господарська сфера | Фінансово-економічна сфера | Соціальна сфера

Пожежа

Вплив у інших сферах

Знищення майна

Матеріальні збитки |

Зниження виробництва

продукції

Затрати і невиконання поставок

Втрата клієнтури

Обмеження виробничої програми

Обмеження виробничої програми |

Зменшення основних і обігових фондів

Матеріальні збитки (фінансовий аспект)

Зниження доходів через виплату штрафів і санкцій

Коригування програми

Недотримання прибутку |

Небезпека для працівників

Втрати іміджу в очах громадськості

Рис. 2. Схема “каналізації” негативних наслідків вогню на підприємстві.

Підсумки аналізу якісних і кількісних характеристик ризиків є підставою для визначення стратегії антиризикованої діяльності в майбутньому, тобто подальших дій, які зводяться до встановлен-ня контролю над ризиками або фінансування потреб, що виникли внаслідок прояву ризиків.

Черговий етап процесу менеджменту — контроль над ризи-ками, який має на меті повне або часткове їх усунення.

Контроль над ризиками здійснюється різними способами: *

уникненням ризику; *

зменшенням (мінімізацією) ризику; *

обмеженням (локалізацією) ризику; *

розсіюванням (поділом) ризику.

Уникнення ризику є найефективнішим і водночас найважчим для виконання методом. Уникнення означає фактичне ухилення від ризикованої діяльності (способу буття). Безумовно, про уник-нення може йтися лише за наявності альтернативних вирішень, які є менш ризикованими.

У тій ситуації, коли можливості раціонального уникнення ри-зику вичерпуються, постає потреба використовувати інші спосо-би антиризикованого характеру Один із таких способів полягає в попереджувальній (превентивній) діяльності, спрямованій на зменшення ризику. Здійснення ефективної попереджувальної ді-яльності потребує значних фінансових витрат на придбання різ-номанітних технічних засобів та проведення організаційно-технічних заходів, які могли б протистояти виникненню ризиків.

У тій ситуації, коли попри всі попереджувальні зусилля ризик на-стане, вживають заходів, спрямованих на його обмеження (локалі-зацію). Ці заходи мають здебільшого репресивний характер.

З метою обмеження наслідків ризику його можна поділити. Поділ ризику як форма контролю полягає в тому, що господарські суб'єкти можуть обмінятися пакетами акцій, віддавши, таким чином,