Органи управління страховою компанією та їхні функції.

Органи управління страховою компанією визначаються зале-жно від того, на яких засадах створено організацію. Як зазнача-лося, на українському страховому ринку переважна більшість страхових компаній має статус акціонерного товариства.

Згідно із Законом України «Про господарські товариства» найвищим органом управління акціонерним товариством є за-гальні збори акціонерів, їх скликають засновники компанії піс-ля фундаментальної підготовчої роботи.

До компетенції загальних зборів акціонерів належать:*

затвердження статуту компанії і всіх змін до нього, вклю-чаючи розмір статутного фонду;*

прийняття рішення щодо виду, кількості та вартості акцій, що підлягають продажу або викупу;*

затвердження річного звіту, зокрема розподіл прибутків І порядок покриття збитків компанії;*

обрання наглядової ради, ревізійної комісії, голови та членів правління товариства;*

прийняття при потребі рішення про зміну статусу акціонер-ного товариства (із закритого на відкрите або навпаки);*

прийняття рішення про ліквідацію товариства.

Наглядова рада обирається з числа акціонерів у кількості від трьох до дев'яти осіб. Цей орган контролює стан справ у компанії в період між загальними зборами акціонерів. За наявності певних повнова-жень, наданих загальними зборами акціонерів, наглядова рада може приймати рішення про призначення і відкликання голови та членів правління, затверджувати річний звіт, вирішувати ряд інших важли-вих питань, що не є виключною прерогативою загальних зборів.

У деяких компаніях за прикладом західноєвропейських стра-ховиків створюється Рада директорів. До її складу входять керів-ники, обрані загальними зборами акціонерів, що мають повнова-ження, визначені статутом. До складу Ради залучаються також Директори з числа керівників компанії, окремих інфраструктур останньої і зовнішні директори — здебільшого радники або про-відні акціонери (директори без портфеля). Вони часто мають не-залежний і добре аргументований погляд з питань, що розгляда-ються Радою директорів. Завдяки цьому рішення зазначеного органу стають більш обґрунтованими та позитивно впливають на роботу компанії.

Правління страхової компанії є виконавчим органом, який керує роботою компанії згідно з повноваженнями, визначеними статутом компанії і положенням про правління. Робота правління має будуватися з додержанням принципу колегіальності. Спектр

питань, які вирішуються правлінням, дуже широкий. Це плану-вання діяльності, розставляння відповідальних кадрів, у тому чи-слі затвердження генерального директора або головного менедже-ра компанії (у переважній більшості товариств ця посада окремо не вводиться, а її функції виконує голова правління), а також ко-шторису, інвестиційної політики компанії.

Голова правління може виконувати водночас функції і голови Ради директорів. Дозволяється також поєднувати в одній особі посади голови правління і головного менеджера. Якщо такого поєднання немає, то функції голови правління здебільшого об-межуються організацією міжнародних контактів і координацією взаємодії компанії з органами влади тощо.

Президент — це посада, що за Ієрархією йде після голови правління. Важлива особливість: якщо президент є одночасно і головним менеджером, то за рангом він може бути вищим за го-лову правління.

Залежно від того, на кого покладені функції управління оперативною діяльністю компанії — голову правління чи пре-зидента, — призначаються їхні заступники або віце-президенти, їх кількість і розподіл обов'язків визначаються потребами кожної компанії.

У Західних країнах оперативне керівництво компанією, як правило, здійснює головний менеджер. На нього покладаються дуже важливі функції. Насамперед такі: організація виконання рішень загальних зборів акціонерів, наглядової ради, ради дирек-торів та правління компанії, внесення пропозицій щодо планів діяльності компанії, затвердження функціональних обов'язків посадових осіб. Можна прогнозувати, що зі збільшенням обсягів роботи й українські страховики частіше вводитимуть цю посаду до штатного розкладу.

При керівних органах компанії є секретаріат, на який по-кладаються важливі функції з контролю за виконанням їхніх рішень. Секретар ради веде облік акціонерів, а також книгу протоколів засідань цього органу. У багатьох компаніях, які переймають повчальний зарубіжний досвід менеджменту, чер-гове засідання наглядової ради, Ради директорів або правління розпочинається з інформації про остаточну редакцію поперед-ніх рішень і стан їх виконання. При секретаріаті є група пра-цівників, які встановлюють зв'язки з громадськістю, інфор-муючи її про діяльність компанії.

Ревізійна комісія — контрольний орган страховика, що відстежує виконання статуту, рішень загальних зборів акціонерів, додержання чинного законодавства. Останніми роками ревізійні комісії контактують з аудиторами, що дає змогу підвищувати професійний рівень перевірок і висновків.

У підрозділі 4.5 уже йшлося про те, що ефективність діяльно-сті компанії залежить, насамперед, від можливостей добору тала-новитих, чесних керівників, які знаються на страховій справі. Але такі особи повинні мати належно забезпечені мотиви до про-дуктивної праці. І в розвинених країнах відповідні мотиви ство-рюються.

Таких працівників усіляко заохочують: крім достатньо висо-кої заробітної плати вони мають ще й інші блага. Наприклад, у США, коли відповідальний працівник страховика звільняється, виходячи на пенсію, йому виплачують вихідну допомогу в розмі-рі трирічної заробітної плати. А оскільки середній річний заробі-ток відповідального працівника страхової галузі перевищує 40 тис. доларів, то зрозуміло, яку відчутну матеріальну підтримку одержує такий пенсіонер.

У Німеччині керівний склад компанії нагороджують найбільш престижними автомобілями. У Великій Британії увійшла в прак-тику оплата за рахунок компанії сімейних турне.

Робити такі щедрі подарунки керівникам і відповідальним працівникам компаній українські страховики ще не мають ма-теріальної змоги. Зауважимо, що нині середня страхова ком-панія в ЄС збирає за рік понад 110 млн євро страхових премій. Це близько 20 % загального обсягу страхових премій, зібра-них в Україні.

Спільним у практиці багатьох країн є виділення для штатного керівного складу певної кількості (приблизно до 5 %) акцій своєї компанії. Вони можуть бути передані безплатно, зі знижкою до ціни або в борг. Це стимулює керівний персонал до ефективної роботи компанії. Такий спосіб заохочення працівників із додер-жанням чинного законодавства прийнятний і