обліку та звітності.
Четвертий розділ визначає принципи державного нагляду за страховою діяльністю. Цим розділом визначено орган, що здійснює державний нагляд за страховою діяльністю (зараз цю роботу вико-нує Міністерство фінансів України), і встановлено його права та функції. У цьому розділі наведено порядок ліцензування страхової діяльності, що забезпечує правове регулювання роботи страховиків на страховому ринку. Закон конкретизує, зокрема, особливості лік-відації, реорганізації та санації страховиків, що дає змогу контро-лювати їх після того, як вони припинять свою діяльність.
Завершальний, п'ятий, розділ передбачає регулювання таких загальних моментів, як урахування міжнародного права, порядок та етапи застосування певних норм і т. ін.
Коли Закон було прийнято, Уряд упровадив низку підзаконних актів, зокрема постанов і розпоряджень, що регулюють окремі питання здійснення страхової діяльності.
Так, окремою постановою Уряду визначено порядок регулю-вання системи перестрахування в Україні. Зокрема, передбачає-ться, що страховик, перестраховуючи в нерезидента свої зо-бов'язання, має зважати на певні обмеження, а саме: він може здійснювати таке перестрахування лише за наявності в нерези-дента ліцензії від свого вітчизняного органу страхового нагляду, за відсутності порушень протягом певного часу та в разі вико-нання низки інших вимог.
Прийнято також постанову Уряду стосовно правового регу-лювання діяльності посередників — брокерів та агентів на стра-ховому ринку. Насамперед передбачаються певні вимоги щодо реєстрації брокерів, обмеження діяльності посередників, зокрема щодо можливості прийому коштів страхувальника на власний ра-хунок, термінів укладання договору страхування з боку посеред-ників, деяких інших моментів.
Окремою постановою Уряду визначено особливості функціо-нування товариств взаємного страхування.
Постановами Уряду регулюється порядок здійснення кожного виду обов'язкового страхування. Окремою постановою визнача-ються граничні розміри витрат на ведення справи в разі здійс-нення обов'язкового страхування, а також регулюються питання щодо створення державних і національних страхових компаній та обов'язкових об'єднань страховиків.
Розпорядженнями Уряду подаються окремі доручення щодо проведення експериментів у галузі страхування. З допомогою розпоряджень можуть вирішуватися й окремі питання регулю-вання тарифів, умов договорів тощо, коли це не суперечить зако-нам України.
Нормативними актами міністерств і відомств — інструкціями, положеннями, методиками, наказами, що реєструються в Мініс-терстві юстиції, деталізуються ті чи інші законодавчі норми. Це передусім стосується тих питань, які належать до сфери регулю-вання кількох відомств. Наприклад, такими актами регулюється порядок ведення бухгалтерської та статистичної звітності стра-ховиків, здійснення з боку митних або правоохоронних органів спільного фінансового та страхового нагляду. Іноді такими акта-ми затверджуються методики розрахунку страхових тарифів. Спільними актами встановлюється й порядок реєстрації страхо-виків у системі різних відомств.
Нормативні акти, що їх видає орган, уповноважений здійсню-вати контроль за страховою діяльністю, є обов'язковими для страховиків. Цими актами (наказами, розпорядженнями, рішен-нями колегії) установлюються, по-перше, інструкції та методики щодо здійснення окремих видів діяльності; по-друге, заходи впливу на страховиків за виявлені порушення — приписи, зупин-ки, обмеження та відкликання ліцензії; по-третє, вимоги до звіт-ності й обліку; по-четверте, порядок реєстрації, ліцензування, ви-лучення з реєстру, ліквідації та реорганізації; по-п'яте, порядок здійснення навчання, підготовки та перепідготовки кадрів для страхового ринку.
Так, до найважливіших чинних нормативних актів колишньо-го Укрстрахнагляду належать Методика розрахунку резервів у разі страхування життя, інструкція з ліцензування страхови-ків, положення про філії та відокремлені представництва страховиків, положення з регулювання розміщення страхо-вих резервів та деякі інші документи.
Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади, як пра-вило, мають розпорядчий характер, окреслюючи, в межах певних адміністративних одиниць особливості виконання заходів, визна-чених урядовими або відомчими документами. Це можуть бути роз'яснення щодо проведення будь-яких експериментів, особли-востей муніципального страхування. У зв'язку з віднесенням більшості питань з регулювання страхової діяльності на загаль-нодержавний рівень роль правових актів місцевої влади у страхо-вій галузі незначна.