Загальне страхування включає всі ті види страхування, які не підпадають під ознаки договорів страхування життя. Договори загального страхування є короткостроковими. Стандартний тер-мін їх дії — рік (саме з огляду на цей термін обчислюють страхо-ві тарифи для більшості видів загального страхування). Іноді во-ни можуть укладатися навіть на кілька днів, наприклад при страхуванні вантажів — на період транспортування, а при стра-хуванні туристів, що виїздять за кордон, — на період перебуван-ня там. Отже, тут немає змоги протягом тривалого часу нагромаджувати страхові премії. Та й самі страхові премії порівняно з договорами страхування життя мають зовсім інший економічний зміст. Вони, як правило, сплачуються одноразово і становлять невеличкий відсоток від страхової суми. Вони не нагромаджую-ться, не розглядаються страхувальниками як інвестовані кошти і не повертаються страхувальникам по закінченні дії договору страхування. Договори загального страхування, таким чином, призначені лише для забезпечення компенсації збитків внас-лідок страхових подій.

Класифікація з виокремленням двох зазначених груп, незва-жаючи на зовнішню простоту, має дуже велике значення і глибо-кий зміст.

Річ у тім, що фінансове управління компанією, яка здійснює страхування життя, відрізняється від управління компанією, що провадить загальні види страхування. Необхідність збереження довгострокових заощаджень страхувальників за договорами страхування життя висуває до страховиків, що здійснюють таке страхування, особливі вимоги. Для них, як правило, передбачає-ться підвищений розмір статутного капіталу. Установлюється особливий порядок формування страхових резервів, які обчис-люються окремо за кожним договором страхування з викорис-танням методів актуальної математики. Доходи таких компаній у ви-гляді внесків за договорами страхування життя не підлягають оподаткуванню.

Довгостроковий характер зобов'язань за договорами страху-вання життя позначається на характері інвестиційної політики страховика. Він може дозволити собі значну частку довгостроко-вих вкладень у загальному обсязі власних інвестицій. Це стає можливим завдяки тому, що договори страхування життя укла-даються на довгий строк, а обов'язки з виплат страхувальникам, як правило, значно віддалені в часі і, крім того, піддаються до-сить точному прогнозуванню. А компанії, що провадять загальні види страхування (строк дії яких майже завжди не перевищує ро-ку), орієнтовані здебільшого на короткострокові високоліквідні інвестиції. Особливі інвестиційні можливості компаній зі страху-вання життя роблять унікальним їх становище на ринку капіталу: вони чи не єдині фінансові установи (за винятком пенсійних фондів), які задовольняють потреби економіки в дефіцитному капіталі для довгострокових інвестицій.

З огляду на ці розбіжності в більшості країн світу заборонено створювати так звані композитні компанії, які б одночасно здійснювали страхування життя і загальне страхування. У країнах Європейського Союзу, наприклад, така заборона діє з 1982 року. Страховий ринок чітко поділений на ринок страху-вання життя і ринок загального страхування. Відповідним чином будується і статистика. Так, за даними статистичного що-річника «European Insurance in Figures», СЕА Publications, струк-тура страхового ринку країн — членів ЄС має такий вигляд (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Загальна структура страхового ринку країн — членів ЄС за збором страхових премій, %

Страхування |

1992 |

1994 |

1996 |

1997

Життя

(Life) | 48,0 |

50,0 |

53,5 |

56,1

Загальне (General) | 52,0 |

50,0 |

46,5 |

43,9

У нашій країні заборона на створення композитних компаній існує з 1 січня 1997 р. Законодавством України передбачено, що компанії, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування і навпаки. Структу-ра страхового ринку України з огляду на виокремлення цих двох сфер діяльності страховиків має такий вигляд (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Загальна структура страхового ринку України за збором страхових премій, %

Страхування |

1997 |

1998 |

1999 |

2000

Життя (Life) |

4,6 |

1,6 |

0,7 |

0,5

Загальне (General) |

95,4 |

98,4 |

99,3 |

99,5

Іноді практика страхування потребує комплексного страхово-го захисту майнових інтересів страхувальника. Тоді за одним страховим полісом беруться на страхування кілька різнорідних об'єктів на випадок одних і тих самих страхових подій. У цьому разі доцільніше додержувати класифікації не за об'єктами стра-хування, а за родом небезпеки. Під родом небезпеки розуміється набір специфічних страхових подій (страхових ризиків), які су-проводжують конкретну діяльність страхувальника. Із цього по-гляду в загальному страхуванні виокремлюють, наприклад, авто-транспортне страхування, морське та авіаційне страхування, страхування ядерних, космічних, кредитних ризиків тощо.

Як приклад використання класифікації за родом небезпек мо-жна навести вимогу Директиви Комісії Європейського союзу 92/49/СЕЕ, згідно з якою країни — члени цієї організації зо-бов'язані формувати відповідну статистику з таким групуванням видів" загального страхування: страхування від нещасних випадків та на випадок хвороби; автотранспортне страхування (за ви-нятком відповідальності перевізника); страхування майна від во-гню та стихійного лиха; авіаційне, морське та транспортне стра-хування; страхування загальної цивільної відповідальності; страхування кредитів та поручительств; інші види.

Не менш важливою з економічного погляду є класифікація за об'єктами страхування, тобто об'єктами, на які спрямовується страховий захист. Класифікація за об'єктами страхування перед-бачає виокремлення трьох галузей:

* особистого страхування (об'єкти — життя, здоров'я і праце-здатність страхувальників або застрахованих);

* майнового страхування (об'єкти — майно в різних його ви-дах: рухомі і нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, до-ходи);

* страхування відповідальності (об'єкт — відповідальність за шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров'ю, майну тре-тьої особи).

Ця класифікація довгий час була основною в теорії і практиці вітчизняного страхування. Не втратила вона свого значення і те-пер, хоча застосовується, здебільшого, у теоретичному аспекті. Об'єкт страхування є вирішальним фактором, від якого залежить характер договору страхування і його основні умови: страхова сума, перелік страхових випадків (обсяг страхової відповідально-сті), страхова премія, франшиза, термін дії договору, винятки, обмеження і т. ін. (докладніше див. підрозділ 2.2 і 6).

Класифікація за юридичними ознаками, як і