Довгострокове страхування (страхування життя і пенсій)

Клас І. Страхування життя і ренти (ануїтетів).

Клас II. Страхування до шлюбу і народження дитини.

Клас III. Зв'язане довгострокове страхування життя.

Клас IV. Безперервне страхування здоров'я .

Клас V. Тон тіни.

Клас VI. Страхування виплати капіталу.

Клас VII. Страхування пенсій.

Частина 1. Страхування і його місце в управлінні ризиками

Клас 1. Страхування від нещасних випадків.

Клас 2. Страхування на випадок хвороби.

Клас 3. Страхування наземних транспортних засобів.

Клас 4. Страхування залізничного транспорту.

Клас 5. Страхування авіаційної техніки.

Клас 6. Страхування суден.

Клас 7. Страхування вантажів.

Клас 8. Страхування від пожеж і стихійного лиха.

Клас 9. Страхування власності інше, ніж передбачене класами 3 — 8

Клас10. Страхування відповідальності власників моторизова-них транспортних засобів.

Клас 11. Страхування відповідальності власників авіаційної техніки.

Клас 12. Страхування відповідальності власників суден.

Клас 13. Страхування загальної відповідальності.

Клас 14. Страхування кредитів.

Клас 15. Страхування поручительств (застави).

Клас 16. Страхування фінансових втрат.

Клас 17. Страхування судових витрат.

Клас 18. Страхування фінансової допомоги.

Згідно з цією класифікацією в багатьох країнах ліцензується страхова діяльність. Починаючи з 1996 року приблизно такий самий підхід до виокремлення класів (вони названі «видами») страхування при видачі страховикам ліцензій практикує держав-ний наглядовий орган у галузі страхування (до 2000 р. — Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю України, а далі — Департамент фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України). Хоча слід зазначити, що окремої класифікації з поді-лом страхування на «життя» і «не-життя» у нас немає. Перелік видів страхування, на які видаються ліцензії, визначено в статті 6 закону України «Про страхування». Тобто йдеться про класифі-кацію страхування з офіційного погляду, згідно з вимогами внутрішнього законодавства України. Ця класифікація перед-бачає такі види страхування:

Страхування життя.

2. Страхування від нещасних випадків.

Частина І. Страхування і його місце в управлінні ризиками

3. Медичне страхування (безперервне страхування здоров'я).

4. Страхування здоров'я на випадок хвороби. ,

5. Страхування залізничного транспорту.

6. Страхування наземного транспорту (крім залізничного).

7. Страхування повітряного транспорту.

8. Страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту).

9. Страхування вантажів та багажу (вантажобагажу).

10. Страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ.

11. Страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5—9),

12. Страхування цивільної відповідальності власників наземно-го транспорту (включаючи відповідальність перевізника).

13. Страхування відповідальності власників повітряного транс-порту (включаючи відповідальність перевізника).

14. Страхування відповідальності власників водного транспор-ту (включаючи відповідальність перевізника).

15. Страхування відповідальності перед третіми особами (ін-шої, ніж передбачена пунктами 12—14).

16. Страхування кредитів (у тому числі відповідальності пози-чальника за непогашення кредиту).

17. Страхування інвестицій.

18. Страхування фінансових ризиків.

19. Страхування судових витрат.

20. Страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій.

21. Страхування медичних витрат.

22. Інші види добровільного страхування.

Безперечна перевага такої класифікації полягає в тому, що во-на значною мірою наближена до загальноєвропейських стандар-тів. Це сприяє взаєморозумінню між вітчизняними та Іноземними страховими компаніями, що з огляду на інтернаціональний хара-ктер страхового бізнесу є дуже позитивним.

Іноді існує потреба у класифікації за формою організації (юридичним статусом) страховика. Така класифікація викорис-товується переважно з метою забезпечення державного регулю-вання страхової діяльності (видача ліцензій, ведення державного реєстру страхових компаній тощо), контролю за страховиками, аналізу розвитку страхового ринку в інституційному і територіаль-ному аспекті. У цьому плані можна виокремити страхування коме-рційне (в Україні, згідно з чинним законодавством, його здійсню-ють страхові компанії, створені у формі акціонерних товариств відкритого і закритого типу, повних, командитних товариств, това-риств з додатковою відповідальністю; в інших країнах комерційне страхування здійснюють також приватні страхові компанії"), взаєм-не (його здійснюють товариства взаємного страхування), держав-не (його здійснюють спеціалізовані державні страхові організації).

Класифікація за юридичними ознаками передбачає можли-вість застосування такої класифікаційної ознаки, як форма проведення страхування. За цією ознакою страхування поділяють на обов'язкове і добровільне. Більшість договорів страхування укладається на добровільній основі. Страхувальник має право, але не зобов'язаний укладати договір страхування. Водночас і страховик має повне право відмовитися від прийняття на себе тих ризиків, які він вважає небажаними. Проте в деяких випад-ках, коли йдеться про потреби суспільства в цілому, ступінь сво-боди страхувальника і страховика суттєво обмежується. При цьому замість права укласти страховий договір у страхувальника з'являється обов'язок це зробити, а страховик втрачає право відмовити страхувальникові і набуває обов'язку взяти ризик на страхування. Ідеться про обов'язкове страхування, яке встанов-люється відповідними законодавчими актами. В Україні існують 33 види обов'язкового страхування, їх перелік визначений у стат-ті 7 Закону України «Про страхування» (докладніше див. підроз-діл 2.3).

Отже, розглянувши ймовірні підходи до класифікації страху-вання на основі найважливіших класифікаційних ознак, доходи-мо висновку: класифікацію страхування можна визначити як систему поділу страхування за історичними, економічними або юридичними ознаками на сфери діяльності, галузі, підгалузі, види, класи, групи залежно від цілей використання ре-зультатів класифікації.