нормативі на кількість застрахованих.
Фінансування лікувальних установ може здійснюватися або тільки страховими організаціями, або тільки через філії територіальних фондів обов'язкового медичного страхування, або одночасно через філії територіального фонду і страхові організації. або тільки через органи керування охороною здоров'я і повинні бути конкретизовані в Законі.
Впровадження системи ЗОДСМС повинно враховувати існування різних схем фінансових потоків обумовлених певними факторами, у тому числі:
- різним ступенем готовності територій до впровадження системи обов'язкового медичного страхування;
- фінансовими можливостями регіонів;
- національно-територіальними особливостями регіонів;
- політичними аспектами регіонів.
Розрахунки ж страхових організацій з медичними установами різноманітні, застосовувані методи оплати медичних послуг різні.
Так чи інакше зміст цього Закону не повинен виділити єдину страхову компанію, як це було зроблено при обов'язковому страхуванні в’їжджаючих іноземців.
Громадянин України згідно ст.9 може отримати свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування. На наш погляд, необхідно надати можливість громадянину України за допомогою цього свідоцтва самому вибрати страховика, а не нав'язувати йому разом з новими податками єдиного монопольного страховика у вигляді Фонду.
У даний час світова практика демонструє три можливих варіанта фінансування системи обов'язкового медичного обслуговування населення:
1) введення єдиного соціального податку для всіх галузей соціального забезпечення (Великобританія - 4,6% з зарплатні та 10.4 % з ФОП; Ірландія - 12.2%; Іспанія - 24,4 %);
2) формування фондів медичного страхування (Росія - 3,6 % ФОП, Німеччина -6.7 %, Нідерланди - 10.2 %);
3) безпосередньо фінансування охорони здоров'я з податкових надходжень бюджету без введення соціального податку (Данія).
Обов'язкове медичне страхування укладається законом відповідної країни не для кожного, а лише для відповідних верств населення, наприклад у Німеччині, де ця система особливо розвинута, обов'язковому страхуванню підлягають усі особи найманої праці, селяни, студенти та безробітні. Пенсіонери і члени сімей страхуються при відповідних розмірах щомісячних доходів. Крім цього, існує фіксований рівень середньомісячного доходу, з перевищенням якого обов'язкові платежі не стягуються. Аналізуючи ст. 6 особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню це абсолютно всі українці, можна припуститися думки, що автори 20 пунктів цієї статті Закону вирішили зібрати кошти за страхування з усього, що може пересуватися. Але застрахувати - це ще не все, після того, як будуть зібрані страхові внески виникне потреба робити страхові виплати. І беручи до уваги кількість внесків до фонду виникає запитання чи не стане потім так, як відбулося в Болгарії, коли уряд не витримав тягар виплат і відмовився від подальшого впровадження ОМС.
Закон повинен містити передумови для виконання зобов'язань по фінансуванню територіальної програми обов'язкового медичного страхування. Фонд повинен мати механізми по використовуванню в роботі з підприємствами і систему взаємозаліків. На досвіді роботи соціального захисту в інших країнах значна частка взаємозаліків може бути проведена по комунальних послугах, поточному ремонту, придбанню м'якого інвентарю, продуктів харчування для лікувальних установ.
Відсутність платежів на обов'язкове медичне страхування за непрацююче населення взагалі у Фонд може привести до того, що фінансування програми обов'язкового медичного страхування йде тільки по працюючому населенню. А непрацююче населення, формально застраховане, фактично не буде фінансуватися по цій програмі.
Сплачені кошти у Фонді від працюючих і непрацюючих перемішуються і ведеться середнє на кожного жителя, що вийде замість запланованих "з Гулькин ніс". А якщо до цього додати, що деякі великі роботодавці-підприємства крайова адміністрація й ін. сплатять тільки частково страхові внески, то тут ні кому не позаздриш, ні пацієнту, що приходить у лікувальну установу, ні лікарю, що повинний хоча б регулярно одержувати свою мізерну зарплату.
Працівники Фонду ЗОДСМС не просто, і не тільки повинні бути збирачами податків. Будучи некомерційною кредитно-фінансовою установою, фонд, відповідно до Закону, вони повинні будуть забезпечувати законом права громадян у системі обов'язкового державного медичного страхування, загальність ЗОДСМС, досягнення соціальної справедливості і рівності всіх громадян у цій системі. Тому у новій системі фінансування охорони здоров'я основна увага повинна приділятися питанням захисту прав пацієнта, посилення контролю за якістю лікування в системі ЗОДСМС.
За несприятливого збігу обставин, таких, як, загально кризова ситуація в країні, непрофесійний менеджмент, недосконалість фондового ринку та інвестиційних інструментів. фонд може збанкрутувати і виникне необхідність відшкодування коштів страхувальників. А це значні кошти. Відповідно, у бюджеті держави потрібно буде створити резерви для запобігання можливості банкрутства Фонду, що зовсім не передбачено законодавчим проектом.
Згідно ст. 37 відповідальність страхувальника розписана в більшості відносно несплати або несвоєчасної сплати страхових зборів, а що буде робити Фонд коли до нього не прийдуть заплановані гроші з інших соціальних фондів і місцевих бюджетів.
Треба взяти до уваги, що краще буде коли основні кошти утримувались в місцевих (територіальних) відділеннях фонду, а головний осередок отримував на утримання 0,2-0,5 %. Тоді сумарний тариф буде складати 3,6-3,9 %.
Не можна не брати до уваги, що великі труднощі в становленні обов'язкового медичного страхування у Російській Федерації зв'язані з започатковано низькими, не відповідним поставленим задачам розмірам страхового внеску - 3.4% від фонду оплати праці. Небилиці виконати обіцянки піти від цієї неприпустимо низької цифри і довести розмір страхового внеску до вищого %, що дійсно дозволив би здійснювати заходи щодо загального обов'язкового медичного страхування не вирішені там і зараз і негативно впливають на подальший розвиток ЗОДСМС (припустимо на 01.01.97р. по ЗОДСМС було застраховано 121,9млн. громадян, що склало 82.1% від населення Росії).
Доцільно врахувати в Законі, і те, щоб передбачена Законом можливість нарощування засобів ЗОДСМС за рахунок використання страхових запасів