Позитивні тенденції формування страхової психології в кінці XVIII століття у Росії поступово приводять до встановлення державної страхової монополії. Хоча страхова монополія виражалась у фіскальному характері та використовувалась для поповнення дохідної частини державного бюджету, та великим досягненням було те, що держава активно звернула свої погляди до страхової справи, побачила та оцінила всі його переваги. Перший крок в цьому напрямку уже було зроблено Катериною II у Маніфесті від 28.06.1786 року. Тоді було створено ряд урядових установ для яких потрібні були кошти, а їх джерелами могли бути допоміжні асигнаційні банки, облікові та страхові контори. Функції державного страховика, що мав монопольне право, виконувала страхова експедиція при Державному кредитному банку.

Цей період формування страхової психології є свідченням позитивного сприйняття і оцінки страхування як необхідної умови фінансової стабільності російської імперії. Підтвердженням цього був той факт, що на початку XIX століття було уже створено першу страхову установу –страхове товариство у Феодосії (12.01.1812 року), а в 1827 році був обнародуваний указ про утвердження Страхового товариства, що стало початком розвитку акціонерного страхування. В цей час у Росії з’явилась нова галузь страхування – страхування життя та транспортне страхування (морське і сухопутне) з видачею кредитів під товари.

Аналіз формування страхової психології Росії на той час дозволяє зробити висновок, що страхова справа починає удосконалюватись, розширюється географія створення страхових установ, з’являються правові акти, що регулюють їх роботу, виникала і потреба в їх суспільному аналізі, тому з’явився перший вітчизняний страховий журнал “Російський вісник страхування». В літературних і юридичних джерелах, а саме в першому томі

Повного зібрання Законів Російської імперії в " Реєстрі алфавітному” з’явився розділ “Страхування”. Все це, без сумніву, є твердженням того, що в російське суспільство на всіх його рівнях прийшло глибоке розуміння і осмислення ролі і значення страхування, а існуюча і сформована на той час страхова психологія дозволяла розвиватися державному та функціонувати взаємному страхуванню.

Політичні процеси, які викликані реформою 1861 року, також позитивно вплинули на формування страхової психології у російському суспільстві. Вона позитивно почала оволодівати всіма верствами суспільства, а особливо на державному рівні. Можна навіть стверджувати, що в цей період почався новий, активніший етап розвитку страхування в Росії.

Саме тоді було прийнято правові акти, що регулювали страхову діяльність; “Положення про нагляд за діяльністю страхових установ та Товариств”, з’явились і зміцнювались Товариства міського взаємного страхування, зароджувалось земське страхування та, як уже згадувалось, з’являлись акціонерні страхові товариства. Важливим також було те, що страхові об’єднання і товариства, які збільшували і накопичували свої резерви, формували позитивну страхову психологію і утверджували довіру до страхування у суспільстві. Цьому сприяла грошова реформа 1895-1897 р.р. та можливість і початок роботи в Росії іноземних страхових товариств (“Нью Йорк”,“Еквітебл” США, “Урбек” Франція ).

Кінець XIX поч. XX ст. привів до переоцінки деяких принципових позицій щодо організації страхової справи в Росії та зміни страхової психології у високих держаних посадовців . Це стосувалось перш за все Товариств взаємного страхування, тобто приватних спілок. Тому тут починає активно прогресувати процес монополізації страхової справи. Було створено декілька страхових спілок, які могли витримувати конкуренцію і отримувати монопольно високі прибутки. Все це підвищувало і зміцнювало роль страхування на державному рівні, сама держава починає регулювати страховою справою, кодифіціює страхове право, сама виступає в якості конкурента приватного страхування. Тобто, страхова психологія державних посадовців змусила їх визнати, що страхування є важливим і невід’ємним атрибутом російського суспільства, джерелом прибутків, гарантом стабільності їх майнових та політичних інтересів . Тому, сформована позитивна страхова психологія сприяє тому, що страхування на початку ХХ століття починає носити обов’язковий характер (з іншої сторони обов’язковість викликала інколи негативну реакцію з боку мало забезпечених верств населення, тобто уже зароджувалось негативне ставлення їх до страхування), а приватне страхування починає витіснятись державним.

Перша світова війна, яка розпочалася влітку 1914 року, внесла різкі зміни в економічне і політичне життя Росії і привела до кризи всіх сфер життя суспільства, в тому числі це відобразилось і на суспільній психології. Тяжкий економічний і фінансовий стан країни спонукав до жорсткої системи по відношенню до фінансових установ у тому числі і до страхових. Купівельна спроможність карбованця впала, що знецінило суми договорів страхування, страхових платежів, страхових відшкодувань. Все це підірвало довіру до страхування та ідею в його гарантіях та важливості, а також дало поштовх до поширення уже породженої державою негативної страхової психології. Як наслідок – підірвалась фінансова основа страхових операцій, інвестиції страхових резервів в державні цінні папери уже не вважались надійним вкладенням коштів, інфляційні процеси розвивались дуже швидкими темпами, господарство знову натуралізувалося. Все це підривало позитивну страхову психологію, яка формувалась у російському суспільстві на протязі багатьох століть та різко звужувало сам страховий ринок.

Після лютневої революції 1917 року Тимчасовий Уряд намагався зберегти і поширювати позитивне ставлення до страхування у суспільстві, а тому повністю залишив і всіляко намагався зберегти дореволюційну систему акціонерного, взаємного, земського та державного страхування шляхом надання особливих пільг іноземним страховим