Ось саме з такими переконаннями, а точніше із негативною страховою психологією прийшов російський народ в новий етап свого розвитку – в період соціалістичних перетворень та побудови соціалістичного суспільства. Змінити негативне ставлення до страхування , змусити зробити переоцінку певних переконань, повірити в те, що зазнало краху, звичайно, процес не із простих і зробити це можна лише певними ціле направленими діями і під суворим контролем держави. Саме такий курс і був обраний Радянським урядом з 1917 року. В цей період і до кін. 80 – років XX століття в СРСР, та в Україні також, було введено державне страхування. Воно стало монопольним, обов’язковим, психологічно нав’язаним, а в саму організацію страхової роботи було внесено цілий ряд нових змін (розгалужена система страхових агентів, нові методи страхування та нові його форми і т. д.), які були направлені на розвиток страхування і посилення його господарсько-політичної ролі. Всі ці напрямки розвитку державного страхування находили своє конкретне вираження в цілому ряді законодавчих постанов, які змушували громадян приймати ту чи іншу форму страхування, цим самим утверджуючи його обов’язковість і необхідність. Цей період дуже насичений, наповнений кардинальними змінами у системі страхування в СРСР, яскравий, протирічивий, тому і потребує більш детального і окремого аналізу та глибокого вивчення.

Сучасний період розвитку української держави, починаючи з 1991 року, характерний зародженням, формуванням та розвитком незалежного страхового ринку в Україні. Це період інтенсивної появи страхових компаній, період поділу страхового ринку, який раніше монопольно належав Держстраху. Зрозуміло, що для успішного розвитку страхової діяльності потрібні не лише самі страхові компанії, а, як у розвинених суспільствах, нормативно – правова база, управлінські інститути, досвід на навики роботи в умовах цивілізованої конкуренції, професійна освіта, довіра страхувальників до страховика (позитивна страхова психологія). Нажаль, ці чинники в Україні були майже відсутні: законодавство часів Держстраху, управлінська вертикаль постійно переходила від одних структур до інших, не дотримання певних правил та норм роботи на страховому ринку, недостатній рівень професійної освіти працівників новостворених компаній, а інколи і відсутність, навіть, глибокого розуміння самої суті страхування. Як наслідок з’являлись страхові компанії що працювали лише на відмиванні брудних грошей, на схематичних принципах, компанії-одноденки, що працювали без відповідальності і можливості надати страховий захист тим, хто вкладав гроші у страхові поліси. Ускладнювала ці процеси ще й фінансова нестабільність, яка доповнила негативне ставлення до страхування громадян, тобто ще більше доповнила негативом страхову психологію, яка формувалась в суспільстві після знецінення коштів, що були вкладені в страхові поліси Держстраху. Тому можна з впевненістю сказати, що негативна страхова психологія процвітає нині в українському суспільстві, процвітає недовіра до страхових компаній , небажання , а зачасту, економічна неможливість громадян забезпечити собі соціальні гарантії. Це є ті головні стримуючі фактори, що не дають і не створюють нормальних умов для розвитку важливого економічного механізму – страхування.

Як бути в такій ситуації? Відповідь чомусь бачиться у Законі створення-руйнації, а саме. Зміст цього закону зводиться до того, що всяка система яка здатна розвиватися, щоб бути життєздатною, пристосовує свої якості до середовища в якому існує. Але це середовище час від часу піддається певним незгодам, тобто необхідності різких змін тих чи інших умов, це, відповідно, потребує від системи вироблення нових якостей. Цей процес називають процесом створення. Якщо незгоди будуть часті та сильні, а процес створення, або вироблення нових умов інтенсивний, то життєздатність системи збільшується. Якщо в таких умовах з’являються нові незгоди, а ймовірність вироблення нових якостей висока, система живе, розвивається. Навпаки, коли незгоди дуже рідкі та слабі , раніше вироблені, але не використані якості руйнуються, вони слабнуть – наступає депривація: початок кінця. При цьому система настільки слабне, що може ще деякий час існувати, але вкінці гине навіть від дуже слабого незадоволення.

Відслідкувати ці процеси можна і на страховій системі України. При існуючій нині негативній страховій психології і виникаючих незгодах щодо страхування, страхова система повинна виробити нові підходи, принципи, нові умови, виробити нові якості, що дадуть можливість створити справжній страховий ринок з покладеними на нього соціальними, економічними і навіть суспільно-політичними функціями. Якщо будуть вироблені названі нові якості, то можна стверджувати, що відбувся процес створення страхової систем України. Як не прикро сьогодні констатувати про негаразди страхового ринку, але є позитивна річ – вони можуть і повинні спонукати до життя страхову систему , до вироблення нових якостей, до формування позитивної страхової психології у суспільстві. Я впевнена, що початок позитивних процесів є. Так прийнято нову редакцію Закону України “Про страхування”; триває процес реорганізації виконавської структури, до компетенції якої віднесено страхування; активно працює Ліга страхових організацій України, що стала справжнім аторитентим захисником інтересів страховщиків; спостерігається позитивна тенденція у забезпеченні страхового ринку кадрами: введено дисципліну страхування в економічних вузах; з’явились науковці у галузі страхування; створено інститут страхових брокерів; з’явились нові страхові продукти; роботу страхового ринку висвітлюють науково-практичні журнали „Страхова справа” та “Фінансові послуги” а також щотижневе електронне видання e-дайджест