Досвід і проблеми викладання дисципліни “Страхові послуги”

Сучасний стан розвитку української держави вимагає оцінки і осмислення перспектив розвитку різних галузей діяльності, пам’ятаючи при цьому, що основою їх розвитку є професійно підготовлена, всебічно освічена людина.

Успішне прямування України до найбільш розвинених країн світу неможливе без підвищення рівня освіти її громадян, починаючи від початкової освіти і закінчуючи вищою. Не розуміючи цього, не варто розраховувати на якісь сталі успіхи і досягнення. Разом із цим досвід деяких розвинених країн вже засвідчив, що вузьке освітнє спрямування не сприяє розвитку особистості, формуванню повноцінного фахівця своєї справи. Враховуючи це, слід зазначити, що застосовуваний у нас колись підхід до набуття більш широкого обсягу знань на різних рівнях навчання залишається актуальним і зараз.

Для успішного розвитку України важливе значення має страхування, яке є розвинутим і могутнім видом бізнесу за рубежем, але залишається недостатньо розвинутим в Україні. Кроки до зміни цієї ситуації вже робляться і неабияка роль при цьому відводиться саме підвищенню рівня фахової освіти.

В сучасних умовах не можна не знати, що таке страхування, які функції воно виконує, які завдання вирішує. Основи таких знань необхідно закладати людині ще в шкільному віці. При цьому треба пам’ятати, що хоча і далеко не всі випускники шкіл будуть у майбутньому займатися цією справою професійно, але такі знання безперечно стосуються інтересів всіх громадян. Що ж стосується осіб з вищою економічною освітою, то зараз навчальним планом підготовки бакалаврів з економіки передбачається обов’язкове вивчення дисципліни “Страхування” .

В Київському національному економічному університеті (колишній КІНГ) дисципліна “Страхування” почала викладатися з 1989 року. Тоді курс “Державне страхування” читався лише для однієї групи студентів, які обрали страхування своєю спеціальністю (денна і заочна форми навчання). На цю дисципліну відводилось 92 години лекцій і 92 години практичних і семінарських занять. Необхідно зазначити, що тематичний план лекцій охоплював різні питання страхової справи, включаючи і вивчення досвіду зарубіжних країн щодо неї. Проведення практичних занять базувалося на залученні матеріалів Укрдержстраху, на базі якого була передбачена і практика (близько чотирьох місяців). Саме зв’язок з практикою діяльності страхової організації і робив цей курс корисним і привабливим. Випускники за спеціалізацією “Державне страхування” могли без великих проблем відразу ж підключатися до практичної роботи, тому що мали в своєму розпорядженні сучасні на той час практичні навики. Подальші зміни в навчальному процесі стосувалися розподілу курсу на дві самостійні дисципліни: “Страхова справа” і “Страхові послуги”. Дисципліна “Страхова справа “ згідно навчального плану була спочатку передбачена тільки для фінансово-економічного факультету, а “Страхові послуги” - тільки для групи студентів, які спеціалізувались в галузі страхування.

З часом дисципліна “Страхова справа” (зараз “Страхування”) стала викладатись на усіх факультетах університету, а “Страхові послуги” - тільки для студентів фінансово-економічного факультету. Необхідно зазначити, що ставлення до цієї дисципліни спочатку було неоднозначним. Треба було пояснювати керівництву вузу і студентам , для чого така дисципліна необхідна взагалі, якщо вже вивчається дисципліна “Страхування”. Разом із цим, якщо дисципліна “Страхування” вводить студента в світ страхової справи, орієнтує щодо її сучасного стану і проблем розвитку, то дисципліна “Страхові послуги” надає можливість розібратися в сутності страхових послуг, що надаються фізичним і юридичним особам, в організації їх розробки і реалізації. Все це має велике значення не лише для тих студентів, які обрали страхування своєю спеціальністю, але і для тих, які спеціалізуються в галузі фінансового менеджменту, державних фінансів чи банківської справи, тому що зараз як ніколи йде процес проникнення страхування в усі сфери діяльності.

Дисципліна “Страхові послуги” посідає важливе місце серед навчальних предметів, що формують фахівців економічного профілю. Типова програма нормативної навчальної дисципліни “Страхові послуги” передбачає вивчення студентами тринадцяти тем: “Страхова послуга та особливості її реалізації”; “Порядок укладання і ведення страхової угоди”; “Страхування життя та пенсій”; “Страхування від нещасних випадків”; “Медичне страхування”; “Страхування підприємницьких ризиків”; “Сільськогосподарське страхування”; “Страхування технічних ризиків”; “Страхування кредитних і фінансових ризиків”; “Автотранспортне страхування”; “Морське страхування”; “Авіаційне страхування”; “Страхування майна і відповідальності громадян”. Кожна з наведених тем передбачає використання студентами вже набутих знань в процесі вивчення дисципліни “Страхування”. Необхідно зазначити, що ще в недалекому минулому студенти-магістри, що спеціалізуються на страховій справі, вивчали цілий ряд спецкурсів, які ,в свою чергу, базувались на вивченні дисциплін “Страхування” і “Страхові послуги”, зокрема, “Особисте страхування”, “Майнове страхування”. Але зараз такі курси зняті з програми підготовки магістрів із страхування і в цій ситуації дисципліна “Страхові послуги” для студентів, що навчаються за програмою “Страховий менеджмент”, набуває ще більшого значення.

Для забезпечення успішного засвоєння студентами курсу “Страхові послуги” викладачами кафедри фінансів підприємств і страхової справи разом із спеціалістами-практиками в галузі страхування був написаний підручник “Страхування”, який вже підготовлений до другого видання, а також навчально-методичний посібник для самостійного вивчення студентами дисципліни “Страхові послуги”. Навчально-методичний посібник не лише доводить до відома студентів програмні питання, які передбачено для вивчення за кожною темою, але і дає методичні поради щодо того, на які питання треба звернути особливу увагу.

Посібник включає в себе термінологічні словники до кожної теми, плани семінарських занять із рекомендованою літературою. Передбачені також навчальні завдання до кожної теми, які включають в себе тематику рефератів, з якими студенти можуть виступити на семінарських заняттях, питання для дискусій, а також завдання для перевірки знань.

Відповідно до навчального плану