Формування фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування в Україні є системою прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках визначених Законом, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових внесків працедавцями, громадянами, а також бюджетних та інших законних джерел. Hа сьогоднi в Україні юридичні та фізичні особи вже сплачують внески, на рахунки відповідних фондів на такі види загальнообов'язкового державного соцiального страхування: обов'язкове державне пенсiйне страхування; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; на випадок безробіття; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Для залучення додаткових коштів пiдприємств (установ, органiзацiй), фізичних осiб-пiдприємців та осiб вiльних професiй на утримання медичних закладів через систему державного соціального страхування необхiдно прийняти Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування”.

За рахунок загальнообов'язкового державного соціального страхування надаються застрахованим особам такі види медико-соціальних послуг в:
1) пенсійному страхуванні — медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
2) медичному страхуванні — діагностика та амбулаторне лікування; стаціонарне лікування; надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення; профілактичні та освітні заходи; забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання.

Обсяг та види послуг, що надаються за рахунок коштів цього страхування, визначається базовою та територіальними програмами обов'язкового медичного страхування, які затверджуються в порядку, встановленому законодавством;

3) страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням — допомога з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомога при вагітності та пологах; допомога при народженні дитини та для догляду за нею; забезпечення оздоровчих заходів;

4) страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання — профілактичні заходи для запобігання нещасних випадків на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога при тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків.

За нашими розрахунками доцiльною була б така система обов'язкових вiдрахувань - внескiв на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування:
а) для працедавців - 12 відсотків від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
б) для найманих працівників — від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян: 1 відсоток — для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче 150 гривень; 2 відсотки — для найманих працівників, які мають заробітну плату понад 150 гривень. В той же час розмiр внескiв для непрацюючих громадян не повинен бути нижчим, нiж для працюючих.

Основними джерелами коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування України повинні бути: страхові внески страхувальників; внески з фонду страхування від нещасних випадків на виробництві за оплату медичної допомоги постраждалим; відрахування підприємств і громадян за існуючий ризик для здоров'я; цільові бюджетні субсидії; інші надходження, дозволені законодавством. Цей Фонд повинен бути цільовим централізованим страховим фондом і некомерційною самоврядною організацією.

Територiальнi відділення цього Фонду формуються в Автономнiй Республiцi Крим, областях i мiстах Києві та Севастополі. Кошти на поточну діяльність Фонду та його територiальних відділень не повинні перевищувати 3 % зібраних коштів. Управлiння цим Фондом повинно здiйснюватись на паритетних засадах державою, представниками застрахованих осіб та роботодавців за допомогою колегiального органу — Правлiння Фонду.

Hа нашу думку, в Українi повинна бути організована пряма форма обов'язкового медичного страхування. Для цього необхiдно передати у володiння Фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування України загальнодержавне майно державних лiкувально-профiлактичних закладiв, в тому числi санаторно-курортнi заклади, Лiкувально-оздоровче об'єднання при Кабiнетi Мiнiстрiв України, медичнi заклади Мiнiстерства внутрiшнiх справ, Служби безпеки України i Мiнiстерства оборони України, крiм деяких медичних закладiв, що знаходяться безпосередньо на територiї вiйськових частин та iнших об'єктiв з суворим режимом перепусток. При цьому майно комунальних лiкувально-профiлактичних закладiв, в тому числi санаторно-курортних закладiв, залишається у комунальнiй власностi територiальної громади.

Перехiд до загальнообов'язкового соціального медичного страхування i його функцiонування на державних засадах є механiзмом, спроможним зберегти та упорядкувати систему безплатної медичної допомоги, забезпечити єдиний механiзм функцiонування усiх її ланок.