Страховий посередницький ринок України, його становище та перспективи розвитку

З ЧОГО УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ ?

На страховому ринку України посередники існують з моменту його виникнення наприкінці 80-х років. Вони були представлені лише однією категорією — страховими агентами. Тоді це були фізичні особи, що працювали на умовах трудової угоди чи контракту. Страховими агентами також працювали юридичні особи, для яких страхове посередництво не було виключним видом діяльності (залізничні каси, туристичні фірми, Ощадбанк і т.д.). Функції страхових посередників виконували і продовжують виконувати страхові компанії, що продають страхові продукти іноземних страховиків.

Професійні страхові посередники почали з'являтися на страховому ринку в середині 90-х років в особі страхових брокерів, що працювали в інтересах страховиків, забезпечуючи їм перестрахування, як на українському, так і на закордонних перестрахувальних ринках. Основу фахівців страхових брокерських фірм склали колишні працівники страхових компаній середньої і вищої ланки.

Друга половина 90-х років характеризується появою професійних страхових посередників, що в основу своєї діяльності поставили захист інтересів страхувальників на страховому ринку. У вересні 1997 року дев'ять професійних страхових посередників заснували Асоціацію професійних страхових посередників України (АПСПУ), що почала організаційну роботу зі створення ринку страхових посередницьких послуг. За рік роботи, тобто в 1998 році АПСПУ домоглася свого визнання, як в Україні, так і за рубежем. У травні 1998 року АПСПУ взяла участь у державній програмі розвитку підприємництва на 1999 — 2000 роки, у серпні стала учасником спільної програми Світового банку й уряду України EDAL-1 у компоненті "Технічна підтримка професійних асоціацій на фінансовому ринку", у жовтні АПСПУ на Генеральній асамблеї Міжнародної федерації страхових і перестрахувальних посередників (ВІРАR) в Афінах була прийнята в члени федерації (єдиний учасник від країн СНД і Прибалтики).

Спільна робота з Укрстрахнаглядом і Лігою страхових організацій дозволила АПСПУ домогтися в 2000 році реєстрації і введення державного реєстру страхових брокерів, що послужило початком створення цивілізованого страхового посередницького ринку в Україні. На сьогоднішній день в Україні зареєстровано 43 страхових брокера, з них: 25 — юридичні особи (резиденти); 4 — дочірні підприємства; 7 — громадяни підприємці і 7 — представництва іноземних страхових брокерів.

ХТО ВОНИ, СТРАХОВІ ПОСЕРЕДНИКИ В УКРАЇНІ?

1. Страхові брокери (обов'язкова державна реєстрація):
· юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, офіційно зареєстровані в державному реєстрі страхових брокерів України;
· громадяни-підприємці, офіційно зареєстровані в державному реєстрі страхових брокерів України ;
· представництва іноземних страхових брокерів, зареєстровані в Україні як платники податку та в державному реєстрі страхових брокерів України.

2. Страхові агенти (обов'язкова реєстрація відсутня):
· юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, для яких посередницька діяльність на страховому ринку — виключний вид діяльності (страхові агентства);
· юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, для яких посередницька діяльність на страховому ринку — не виключний вид діяльності (туристичні агентства, консалтингові фірми, транспортні й експедиторські організації, юридичні контори і т.д.);
· громадяни-підприємці, що працюють зі страховою компанією на підставі агентською угоди;
· фізичні особи, що працюють страховими агентами за контрактом зі страховою компанією;
· страхові компанії — резиденти, що продають страхові послуги іноземних страховиків на умовах агентської угоди;
· спеціалізовані об'єднання страховиків із правом реалізації страхових послуг учасників об'єднання;
· представництва іноземних страхових агентів — юридичних осіб, зареєстровані в Україні, як платники податку;
· представники іноземних страхових агентів фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності.

НА ОСНОВІ, ЯКИХ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ ВОНИ ПРАЦЮЮТЬ?

07.03.1996 — Закон України "Про страхування" №85/96-ВР (ст. 14);
10.12.1991 --- Закон України “Про дію міжнародних договорів на теріторії України” № 1953-ХІІ;
22.12.1993 --- Закон України “Про міжнародні договори України” №3767-ХІІ;
24.10.1996 --- Постанова КМУ “Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування” №1290
18.12.1996 — Постанова КМУ № 1523 "Про порядок впровадження діяльності страховими посередниками",
29.04.1999 — Постанова КМУ № 747" Про впорядкування діяльності страхових брокерів",
09.09.1999 — Постанова КМУ №1662 "Про внесення змін і доповнень у Положення про особливі умови діяльності страхових брокерів";
06.05.2001 –- Постанова КМУ №470 “Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування”;
26.10.1999 — Наказ Укрстрахнагляду № 78 "Про затвердження Інструкції про порядок сертифікації страхових брокерів, ведення державного реєстру страхових брокерів і регулювання їх діяльності";
11.04.2000 — Постанова НБУ №135 "Про застосування іноземної валюти в страховій діяльності".

ЯКІ ВІДНОШЕННЯ З СТРАХОВИМИ ПОСЕРЕДНИКАМИ?

Державні контролюючі органи – з обережністю, як до усього нового. Особливо до страхових брокерів тому що в Україні їх ні коли не було.
Страховики – як до конкурентів у нелегкій боротьбі за страхувальника. Половина страхових компаній самі діють у режимі страхового брокера чи страхового агента в спільних «проектах» із закордонними страховими і перестрахувальними компаніями.

Страхувальники – з недовірою, тому що не зовсім розуміють, хто це такі. Ще діє стереотип минулого ( Держстрах ), і спогади про не таке далеке минуле, що стосується фінансових посередників такі, як фіктивні трасти і т.п.

Преса — у цілому позитивне відношення до страхових посередників, однак кількість публікацій, що роз'ясняють позитивне значення страхового посередництва, недостатньо. Низький рівень спеціальних знань журналістів про дану категорію учасників страхового ринку спричиняє неточності і помилки в ході публікацій, що негативно впливають на імідж страхових посередників.

Телебачення і радіо — ігнорування даної тематики в ході