Спільна діяльність органів державної влади і громадських організацій – успішне впровадження ОМС

Загородній В.В., Президент Української Федерації громадських організацій сприянню охорони здоров’я громадянського суспільства

Метою громадської політики в охороні здоров'я є збереження та зміцнення здоров'я населення. Задля досягнення цієї мети ми пропонуємо на розгляд Концепцію громадської політики в охороні здоров'я. Ми не ставимо на меті протиставити громадську політику в охороні здоров'я державній, яку було викладено в Указі Президента України "Про концепцію розвитку охорони здоров'я населення України". Разом з тим, неспроможність держави самотужки вирішити всі проблеми охорони здоров'я є очевидною. Адже, держава не може передбачити і не здатна забезпечити тисячі громадських потреб і послуг. Саме тому в цивілізованих країнах світу, де існує високий рівень життя населення, держава зберігає за собою мінімум впливу на суспільні процеси (в тому числі і в охороні здоров'я), решта віддається громадськості і вона з своїм завданням справляється, як ми знаємо, непогано. Таку побудову суспільних відносин називають громадянським суспільством, якого, як відомо, прагне й Україна. Однак, сьогодні спостерігається:
- відсутність громадської системи захисту прав споживачів медичних послуг, виробів і товарів медичного призначення, а також системи захисту медичних працівників при наявності ослаблення принципів "загальнодоступності" складає чимало проблем у стосунках між лікарем і пацієнтом;
- слабка, а частіше повна відсутність участі громадських організацій у розробці проектів державних документів, стосовно проблем реформування системи охорони здоров'я, медичної науки, вищої медичної школи, медичної та фармацевтичної промисловості призводять до того, що значна більшість державних програм, підзаконних актів, розпоряджень і наказів носять формальний характер; частіше вони з моменту виходу їх у світ становляться не життєздатними ;об'єднання та удосконалення досвіду громадських організацій для оптимального використання потенціалу їх можливостей в сфері захисту здоров'я населення України;

Отож, на порядку денному стоїть
- більш активне залучення державними органами громадських організацій, всього громадянського суспільства до питань впровадження здорового способу життя населення, при умовах обов'язкового громадського контролю за використанням бюджетних та "благодійних" коштів допоможе зняти формальне рішення цієї проблеми, надасть їй статус загальнодержавної, дозволить утягнути все населення країни в збереження свого здоров'я.
- активізація діяльності громадських організацій в управлінні охороною здоров'я в межах існуючого законодавства України;
- подальший розвиток участі громадських об'єднань в формуванні державної політики, стосовно захисту здоров'я населення та навколишнього середовища України;
- підвищення ролі громадських організацій в реформуванні економічних засад системи охорони здоров'я;
- пропаганда здорового способу життя — пріоритетний напрямок діяльності громадських організацій;
- розвиток міжнародного співробітництва з громадськими об'єднаннями сприяння здоров'ю населення та оздоровлення навколишнього середовища.

Таким чином, реформування і подальший розвиток системи охорони здоров'я треба розглядати як нерозривно зв'язані процеси тісної взаємодії органів державної влади і всього громадянського суспільства, зокрема широкої медичної громадськості країни.

Величезна кількість розрізнених громадських організацій, на жаль, не набула тієї сукупної сили, яка спроможна була би разом з державними органами суттєво впливати на підготовку та впровадження заходів по сприянню охороні здоров'я та захисту навколишнього середовища України.

Відсутність науково - обгрунтованої методології організації діяльності громадських об'єднань, недостатній юридичний досвід використання своїх прав та інтересів в взаємовідношеннях з державними органами влади, слабкі зв'язки переважної більшості громадських організацій з вертикальними структурами влади робить їх роботу досить неефективною при наявності витрат в окремих випадках значного потенціалу їх можливостей в досяганні поставленої мети.

Виходячи з вищенаведеного, передбачається на добровільній основі об'єднати (при збереженні юридичної та господарської самостійності) громадські організації, асоціації, благодійні фонди, тощо в єдину громадську організацію - Українську Федерацію охорони здоров'я (Федерація).

Федерація, на основі передової вітчизняної науки та світового досвіду буде створювати та запропоновувати для подальшої роботи громадських організацій єдину методологію, сучасні методичні підходи їх діяльності, концентрувати накопичений потенціал досвіду їх роботи для використання його в реалізації завдань, визначених їх Статутами.

Федерація отримає можливість наполегливіше впроваджувати в життя свої рішення на загальнодержавному рівні: більш організовано від імені представників громадськості України, працювати з органами адміністрації Президента України, комісіями Верховної Ради України, Кабінетом Міністрів України, Міністерством охорони здоров'я України в сфері законотворчої ініціативи.

Передбачається активна участь Федерації в подальшому розвитку питань удосконалення системи соціального та правового захисту медичних і фармацевтичних працівників установ, закладів і підприємств усіх форм власності.

На підставі об'єднання недержавних засобів масової інформації, заснованих громадськими організаціями, Федерація отримає можливість більш ефективно пропагувати необхідність реформування системи охорони здоров'я, її мету і засоби здійснення серед різних груп населення, включаючи політиків, підприємців, робітників провідних галузей промисловості, сільського господарства.

Громадська політика в управлінні охороною здоров'я

Управління багатоканальною системою охорони здоров'я, її реформування в період подальшого розвитку ринкових економічних відносин в державі не може повноцінно відбуватися без активної участі представників громадськості, працівників недержавної сфери охорони здоров'я. Це неминуче буде повертати органи державної влади, які займаються реформуванням, в старі межі діяльності охорони здоров'я за радянською моделлю. Таких прикладів "реформування" за останні роки ми маємо вже достатньо.

Численне зростання установ, закладів, підприємств недержавної форми власності, якість і обсяги надання ними медичної допомоги населенню, чи виробництво виробів, медикаментів і товарів медичного призначення, потребують постійної уваги з боку державних управлінських, контролюючих органів охорони здоров'я, співпраці з громадськими об'єднаннями.

На жаль, можливість такої уваги та контролю, при наявності величезних проблем надання медичної допомоги в державному секторі охорони здоров'я, з боку державних органів управління суттєво обмежена. В значному набору державних актів,