Медичне страхування – база для розвитку ринкових відносин в системі охорони здоров’я

Сучасний стан фінансування охорони здоров'я є вкрай недостатнім і не створює передумов для надання якісної медичної допомоги населенню в необхідних обсягах, особливо для соціальне незахищених категорій громадян. Аналіз показує, що при мінімальній потребі на медичне забезпечення в рік на одного громадянина України в середньому біля 280 гривень, фактичне фінансування досягає десь до 50 гривень, що красномовно свідчить про вкрай тяжкий стан в сфері охорони здоров'я.

Наведені дані вимагають негайних кардинальних реформ по перебудові економіки системи охорони здоров'я та переводу її на ринкові відносини з впровадженням багатоканальної системи фінансування.

Загальновідомо, що перехід системи охорони здоров'я на принципи медичного страхування направлений на збереження та укріплення здоров'я громадян шляхом введення економічної відповідальності та зацікавленості громадян, підприємств, установ та організацій в охороні здоров'я населення.

Наша концепція передбачає багатоканальність фінансування системи охорони здоров'я та її багатоукладність з трьохрівневим принципом надання медико-санітарної допомоги: перший рівень базовий, життезберігапючий, другий рівень, основний, здоров'яоберігаючий і третій, сервісний, отримуваний в комерційних медичних закладах по програмам ДМС

Впровадження принципів багатоканального фінансування системи охорони здоров'я та різних рівнів надання медичного обслуговування з правом добровільного вибору громадянами рівня отримання медичної допомоги, на наш погляд, дозволить вирішити проблеми у сфери охорони здоров'я і, як слідство, може значно поліпшити якість та повноту надання медико-санітарної допомоги всім категоріям населення з дотриманням вимог щодо захисту прав пацієнтів.

В основу концепції були закладені наступні принципи:
- збереження принципу державності в системі обов'язкового медичного страхування;
- пристосування структури державних закладів охорони здоров'я до роботи на користь ланки первинної медико-санітарної допомоги в умовах системи обов'язкового та добровільного медичного страхування;
- зміна орієнтації органів управління охороною здоров'я на систему незалежного контролю та експертизи повноти та якості надання медико-санітарної допомоги;
- передача функцій поточного фінансування та контролю за якістю надання медичної допомоги на першому етапі державній страховій медичній страховій компанії з підключенням на другому етапі недержавних страхових компаній членів Українського медичного страхового бюро;
- введення системи акредитації медичних закладів всіх форм власності та системи сертифікації лікарів.

Впровадження запропонованої нами концепції базується на:
1) цільовому та децентралізованому формуванні фінансових ресурсів обов'язкового медичного страхування за рахунок трьохсторонніх внесків -цільових внесків підприємств, організацій та установ різних форм власності, приватних підприємців та субсидій держави із загальних бюджетних надходжень, які спрямовані не в бюджет, а безпосередньо на потреби закладів охорони здоров'я, завдяки чому втрачається характерна загальним надходженням безадресність та анонімність;
2) включенні цільових внесків в собівартість продукції підприємств, що забезпечить більш стійкий процес надходження внесків на потреби охорони здоров'я;
3) відокремленні фінансування від надання медико-санітарної допомоги, залученні в систему незалежної фінансової структури в особі страховика - страхової організації, яка є членом Українського медичного страхового бюро та має ліцензію Міністерства фінансів України на цей вид страхування. Введення "третьої сторони", відповідальної за фінансування та контроль якості медичної допомоги, суттєво змінює механізм фінансування закладів охорони здоров'я та умови для проведення незалежної експертизи діяльності цих закладів;
4) прямій участі роботодавців та працівників в процесі формування фінансових ресурсів обов'язкового медичного страхування, що формує нове відношення роботодавців та працівників до проблеми охорони здоров'я, так як охорона здоров'я набирає економічний вимір;
5) наданні медико-санітарної допомоги трьох рівнів: 1-й рівень за рахунок бюджетних коштів, 2-й рівень за рахунок обов'язкового медичного страхування, що проводиться на першому етапі на протязі двох років державною страховою компанією, а на другому етапі з підключенням недержавних страхових компаній та 3-й рівень за рахунок добровільного медичного страхування.

Перераховані вище принципи розробленої нами концепції введення системи обов'язкового медичного страхування відображають її перевагу в порівнянні з проектом Закону України, прийнятому в другому читанні "Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування", в якому, на наш погляд, такі принципові моменти, а саме: занадто громіздка структура Фондів, виконання Фондами невластивих їм функцій страховика, відсутність професійних страховиків - страхових організацій, відсутність системи незалежної експертизи якості лікування та інше, значно ускладнюють процес забезпечення фінансування медико-санітарної допомоги, надають можливість зловживання цільовими коштами Фондів.

Запропоновані в цьому проекті Фонди, завдяки своїй структурі та відсутності мобільності, по-перше, швидко стануть банкрутами, по-друге, не зможуть задовольнити потреби всіх підпорядкованих державних медичних закладів по оплаті виставлених ними рахунків, і, по-третє, абсолютно виключають можливість участі приватних медичних закладів в цьому проекті, що, безумовно, загальмує розвиток сектору приватної сфери надання медичної допомоги. В той же час, при запропонованій системі не зміниться відношення лікар-пацієнт і "тіньовий" медичний бізнес буде продовжувати процвітати без юридичної відповідальності лікаря перед пацієнтом , в цьому законопроекті інтереси отримувача медичних послуг - пересічного громадянина України, не стоять в центрі уваги і таке інше.

Запропонований законопроект по своїй суті не має ніякого відношення до страхування, в ньому відсутні механізми та принципи страхування, чим взагалі дискредитується сама ідея медичного страхування.

Викладена нами концепція виключає можливість виникнення вищевказаних негативних наслідків. Вона передбачає трьохрівневу систему обов'язкового медичного страхування учасниками якої є платники внесків на обов'язкове медичне страхування, державна медична страхова компанія та страховики - недержавні страхові компанії - члени Українського медичного страхове бюро та заклади охорони здоров'я.

Кожен рівень цієї системи виконує конкретні функції, які забезпечують та підтримують виконання основної задачі - забезпечення населення якісною медико-санітарною допомогою в достатньому об'ємі