Юрій Павленко: Система медичного страхування, що пропонується, передбачає оплату за результатом виконаних робіт, тобто використовує певні стимули для підвищення ефективності використання ресурсів. Слід зазначити, що для реалізації переваг цієї системи необхідна наявність двох чинників: правової культури і доброї волі населення. Коли ж у суспільстві існує звичка до отримання «тіньових» доходів, важко очікувати позитивних результатів від запровадження медичного страхування. Тобто потрібні докорінні зміни у свідомості населення.

Юрій Поляченко: Автори проекту пропонують ринково орієнтовану систему, тому природно, що вона стимулюватиме учасників до ефективного використання ресурсів.

Медичне страхування передбачає страхування на випадок хвороби і страхування здоров’я. Оскільки у проекті закону про державне соціальне медичне страхування відсутні прямі вказівки, який з цих видів пропонується, чи не могли б ви це прокоментувати?

Юрій Павленко: У світовій практиці медичного страхування існують два основних різновиди страхових випадків: тимчасова непрацездатність і надання медичної допомоги. В Україні ці різновиди розділені згідно з двома системами сплати відшкодувань, які існували паралельно ще за соціалістичних часів: надання медичної допомоги фінансувалось з бюджету, а відшкодування тимчасової непрацездатності відбувалось за рахунок профспілкових фондів.
На цей час в Україні існує система виплати компенсації на випадок тимчасової непрацездатності. А згідно з проектом обов’язкового медичного страхування пропонується виплачувати компенсацію на випадок надання медичної допомоги.

Можливе також їх поєднання, як у Німеччині. В запропонованому проекті передбачено страхування на випадок хвороби. Натомість, існує думка, що необхідно страхувати надання медичної допомоги.

Чи не вважаєте ви, що було б справедливим ввести певні відрахування з суб’єктів, які створюють ризик для здоров’я оточуючих (шкідливі виробництва чи власники транспортних засобів), задля подальшого використання цих коштів на потреби громадського здоров’я?

Олександр Залєтов: Слушна пропозиція. Підприємства, що займаються небезпечним виробництвом або екологічно небезпечні, повинні створювати резервний фонд або укладати договори страхування відповідальності за заподіяну шкоду здоров’ю та життю населення. Необхідність укладання таких договорів слід передбачити нормативно-правовими актами вже зараз.

Повна назва проекту закону про медичне страхування «Закон про обов’язкове соціальне медичне страхування», тобто проголошується пріоритет соціальної політики у системі медичного страхування. У зв’язку з цим можна провести паралель з системою соціального пенсійного страхування в Росії, де демографічна криза змушує законотворців відмовлятись від системи Бісмарка, яка передбачає солідарний принцип, на користь накопичувальної системи. Чи не вважаєте ви за необхідне врахувати у проекті закону прогнози щодо демографічної ситуації в Україні?

Юрій Поляченко: Щодо демографічної ситуації, то ми, учасники розроблення проекту, поки що зберігаємо оптимізм, проте були змушені врахувати цей фактор, тому й наполягаємо на створенні накопичувального фонду, щоб запобігти впливу негативних демографічних тенденцій на систему соціального медичного страхування шляхом утворення резерву коштів. Саме з огляду на демографічну ситуацію необхідне поетапне введення медичного страхування.

Олександр Залєтов: Відомо, що демографічна ситуація постійно погіршується. Знижується народжуваність, молодь з села їде до міста, частка населення емігрує до інших країн. Все це призводить до негативних наслідків. Під час спілкування з представниками ділових кіл є думка про те, що потрібно створити соціальні умови для того, щоб молодь повірила у державність, у тому числі за рахунок медичного страхування, у свою чергу, введення медичного страхування в комплексі з іншими заходами соціальної допомоги молоді може поліпшити демографічну ситуацію.

Чому за основу проекту прийнята саме концепція Бісмарка, адже в умовах демографічної кризи вона може бути неефективною, а не, скажімо, концепція Беверіджа2, яка є більш гнучкою?

Юрій Поляченко: Різниця між класичною системою Бісмарка і існуючим проектом полягає в тому, що у нашій країні передбачається втручання держави (тобто державне фінансування), а від медичного страхування галузь лише отримуватиме додаткові кошти. Автори проекту прагнуть створити в Україні систему медичного страхування на основі системи Бісмарка, проте модифікованої, не відкидаючи переваг системи Беверіджа. Таким чином, держава буде фінансувати усі національні і державні програми згідно з Указом, який видав Президент України, і згідно з концепцією розвитку охорони здоров’я. Фінансування державних програм залишається і навіть збільшиться порівняно з минулим роком.

Виходячи з пріоритету державного медичного страхування, як буде реалізоване право населення на пільги, зокрема на пільгове придбання медикаментів?

Юрій Поляченко: Пільгове придбання медикаментів буде забезпечувати держава, тобто бюджет. Сьогодні розробляється новий закон про лікарські засоби, створюється перелік життєво необхідних лікарських засобів для соціально незахищених верств населення.

Проектом закону про загальнообов’язкове державне медичне страхування передбачається можливість фінансово-кредитної діяльності Державного фонду медичного страхування, чи не вбачаєте ви у цьому небезпеку, пов’язану з потенційним ризиком фінансово-кредитної діяльності?

Юрій Павленко: На мою думку, з одного боку, ризик пов’язаний не стільки з кредитною діяльністю, скільки з відволіканням коштів з активів Фонду, що особливо небезпечно в умовах високої інфляції. З іншого боку, існують достатньо безпечні варіанти збереження коштів, наприклад банківські депозити. Про це свідчить досвід наших пенсійних фондів, які отримують від зберігання грошей на банківських депозитах достатньо високі відсотки.

Олександр Залєтов: У сучасних умовах займатись фінансово-кредитною діяльністю вкрай небезпечно і складно, тому фонди, якщо вони будуть здійснювати таку діяльність, можуть створити ситуацію потенційного ризику для коштів страхувальників. Представники фінансових кіл також застерігають від того, щоби такі фонди виконували невластиві їм функції, адже фінансово-кредитну діяльність можуть здійснювати виключно відповідні установи.
За несприятливого збігу обставин, таких, як, загальна кризова ситуація в країні, непрофесійний менеджмент, недосконалість фондового ринку та інвестиційних інструментів,