Один із стимулів розвитку страхування життя

Розвиток ефективного страхового ринку в значній мірі залежить від діяльності страховиків, котрі здійснюють соціально – важливі види страхування, зокрема страхування життя.

Як відомо, у розвинених країнах світу на страхування життя припадає 48 – 60 % від загального обсягу страхових премій. В Україні ця частка становила у 1996 р. – 5 %, 1997 р. – 4,8 %, 1998 р. – 1,6 %, 1999 р. – 0,66 %, а у 2000 р. – 0,5 % [1, с. 22]. Це свідчить про недовіру страхувальників до цього виду страхування у зв’язку із знеціненням на початку 90-х років грошових заощаджень населення в Ощадбанку та за договорами довготермінового страхування життя.

В Україні 12 страховиків мають ліцензію на здійснення операцій зі страхування життя, однак лише 6 страховиків реально займаються цим видом страхування.

Аналізуючи стан розвитку страхування життя в Україні на протязі 1995 – 2000 років, необхідно відзначити тенденцію до зниження таких показників, як кількість діючих договорів, страхові премії та виплачені страхові суми.

В 2000 р. кількість укладених договорів страхування життя становила 5426731 одиниць і зменшилась у порівнянні з 1999 р. на 17 %, з 1998 р. – 26 %, а з 1995 р. – на 66 %. Якщо в 1995 р. обсяг зібраних страхових премій становив 60988 тис. грн., то в 1996 р. – 33454 тис. грн. (або 54,9 % до 1995 р.), в 1997 р. – 18560 тис. грн. (або 55,5 % до 1996 р.), в 1998 р. – 12865 тис. грн. (або 63,9 % до 1997 р.), в 1999 р. – 7647 тис. грн. (або 59,4 % до 1998 р.), в 2000 р. – 10100 тис. грн. (або 16,6 % до 1995 р.) [2, с. 3; 3, с. 33].

В 1995 -1999 роках в Україні також спостерігалося зниження сум страхових виплат. Так, в 1996 р. сума страхових виплат становила 62,4 % у порівнянні з 1995 р., в 1997 р. – 49,9 % від попереднього, в 1998 р. – 63,4 % від 1997 р., в 1999 р. – 55,6 % від 1998 року. І лише у 2000 р. мало місце зростання сум страхових виплат у порівнянні з минулим роком на 25,1 % [2, с. 3; 3, с. 33].

Аналіз динаміки рівня виплат у 1995 – 2000 роках свідчить про зниження цього показника. Так, в 1995 р. рівень виплат становив 110 %, 1996 р. – 125 %, 1997р. – 113%, 1998 р. – 103 %, 1999 р. – 96 %, 2000 р. – 91 %, тобто в 2000 р. рівень виплат знизився в порівнянні з 1995 р. на 19 %, 1996 р. – 34 %, 1997 – 22%, 1998 р. – 12 %, 1999 р. – 5% [розраховано нами на підставі 2; с.3].

Основними причинами, котрі стримують розвиток довготермінового страхування життя, є низький рівень доходів населення, інфляційні процеси в економіці, знецінення нагромаджених страхових платежів в установах Держстраху на початку 90-х років, наявність заборгованості з виплати заробітної плати, обмежені напрями інвестиційної діяльності страховиків.

Розвиток страхування життя в значній мірі залежить від ефективності податкових пільг, котрі стосуються як страховиків, так і страхувальників.

Сьогодні в Україні не існує пільг щодо оподаткування осіб, котрі уклали договори зі страхування життя. Це знижує зацікавленість їхньої участі у відповідному страхуванні. Тому доцільним є законодавче закріплення порядку, коли з особистого оподатковуваного доходу виключалась би сума страхової премії при укладенні договорів страхування життя на термін не менше п’яти років. Страховий поліс міг би використовуватись як застава при отриманні кредитів для придбання товарів вітчизняного виробництва високої вартості і тривалого користування (квартир, автомобілів, меблів).

Податковим законодавством передбачено звільнення страховиків від податку на прибуток лише щодо премій, одержаних за договорами страхування життя тривалістю не менше 10 років. Але у разі дострокового припинення дії таких договорів страховик зобов’язаний сплатити 6 % від одержаних страхових внесків.

Податок на прибуток за договорами страхування, укладеними на строк менше 10 років, становить 3 % від суми страхових внесків. Дохід, одержаний від інвестування тимчасово вільних коштів, обкладається за ставкою 30%. Такий порядок не зацікавлює страховиків здійснювати страхування життя. На наш погляд, необхідно звільнити страховиків від податку на прибуток щодо премій, одержаних за усіма договорами страхування життя, укладеними незалежно від їх терміну.

Рівень інфляції негативно впливає на всі сторони господарської діяльності. Він порушує визначеність у взаємовідносинах між страховиком і страхувальником. При інфляції 10 % і вище гроші втрачають властивість бути засобом заощаджень. Інфляція негативно впливає на прагнення населення до укладення довгострокових договорів страхування життя.

Одним із способів, який в певній мірі дозволяє нейтралізувати вплив, інфляції на знецінення страхових сум при здійсненні особового страхування, є укладення договорів страхування життя у “твердій” валюті. Законом України “Про страхування” встановлено, що страхувальники можуть вносити платежі лише у валюті України (за винятком страхувальників – нерезидентів). Тому в нашій країні можливим є використання порядку, при якому розмір премій і страхові суми будуть встановлюватися в іноземній валюті, а фактичні розрахунки будуть здійснюватися в національній валюті шляхом перерахунку за комерційним курсом чи курсом Національного банку України на день сплати. Це дозволить створити на українському страховому ринку надійні платоспроможні компанії зі страхування життя, подолати