Методологічні проблеми викладання дисципліни «Страхування»
В багатьох країнах світу, особливо у розвинених західноєвропейських, страхування є однією з найбільш престижних сфер діяльності. За даними СEA Publications, у країнах-членах ЄС число зайнятих у сфері страхування перевищує один мільйон чоловік і щорічно ця цифра збільшується у середньому на 2 відсотки [1, с.22].
В Україні ці показники набагато скромніші, але страховий ринок у останні роки демонструє стабільні темпи зростання і постійно вимагає кваліфікованих фахівців.
Підготовка фахівців зі страхування у більшості розвинених країн світу відбувається на декількох рівнях залежно від результату, який повинен бути досягнутий. Але університетська освіта посідає центральне місце у підготовці середнього і вищого управлінського персоналу страхових компаній. Не є винятком наша країна. Потреба економіки у кваліфікованих фахівцях страхового профілю призвела у свій час до створення у Київському національному економічному університеті (КНЕУ) спеціалізації «Страхування», яка у подальшому трансформувалася у магістерську програму «Страховий менеджмент».
Найважливіше завдання вищої школи - створення найбільш ефективної системи підготовки фахівців певного профілю. Головне тут - оптимальний набір дисциплін фахового спрямування і вдала побудова програм, за якими здійснюється навчання. На наш погляд, у КНЕУ вдалося створити комплексну і продуману систему підготовки кадрів для страхового ринку на рівні бакалаврів і магістрів.
Ієрархію страхових дисциплін, які формують відповідні знання у студентів нашого вузу, можна унаочнити наступним чином (див. cхему1).
Як бачимо, найважливіше місце у процесі підготовки фахівців посідає дисципліна «Страхування», яка Міністерством освіти і науки України віднесена до переліку нормативних навчальних дисциплін, що викладаються в обов’язковому порядку студентам всіх економічних спеціальностей вищих навчальних закладів III та IV рівнів акредитації.
Дисципліна «Страхування» вивчається студентами ІІІ курсу всіх спеціальностей(всі факультети)ІI
Дисципліна «Страхові послуги» вивчається студентами IV курсу спеціальностей «Фінанси» та «Кредит» (фінансово-економічний факультет) II
Спеціальні дисципліни зі страхування («Менеджмент у страхових організаціях»,«Облік і аудит у страхових організаціях»,«Управління перестраховувальними операціями», «Актуарні розрахунки», «Страховий маркетинг», «Страхове право», «Ризик-менеджмент») вивчаються студентами V курсу у рамках магістерської програми «Страховий менеджмент» (фінансово-економічний факультет)
Cхема 1. Система викладання страхових дисциплін студентам очної форми навчання Київського національного економічного університету.
Наведена схема дає змогу зробити три висновки:
по-перше, дисципліна «Страхування» є підґрунтям, на якому базується вивчення усіх інших страхових дисциплін студентами, що обирають страхову спеціалізацію;
по-друге, дисципліна «Страхування» забезпечує можливість студентам, які навчаються за спеціальністю «Фінанси» та «Кредит», опанувати складний спеціальний курс «Страхові послуги»;
по-третє, дисципліна «Страхування» є єдиною дисципліною у програмі підготовки бакалаврів усіх економічних спеціальностей, яка знайомить майбутніх економістів з цією сферою діяльності.
Ці висновки є принципово важливими при побудові процесу викладання дисципліни «Страхування». Фундаментальність цієї дисципліни, її базове, основоположне значення у підготовці фахівців для страхової галузі вимагає дуже зваженого підходу до структури курсу, бо тут виникають певні методологічні проблеми.
Дисципліна «Страхування» як нормативна навчальна дисципліна викладається за Типовою програмою, опрацьованою науковцями (в тому числі автором цих рядків) кафедри фінансів підприємств і страхової справи КНЕУ. Типова програма є однаковою для всіх спеціальностей. Звідси - нелегке завдання такої побудови структури курсу, котра б відповідала потребам тих студентів, які більше не будуть вивчати страхові дисципліни, і одночасно враховувала інтереси тих студентів, для яких цей процес має своє продовження. Програма повинна бути універсальною, тобто давати студентам необхідні та достатні знання, в той же час виключаючи можливе дублювання матеріалу при подальшому навчанні студентів за спеціальностями «Фінанси» та «Кредит».
Виходячи з розуміння цього непростого завдання, до Типової програми нормативної навчальної дисципліни «Страхування» ми включили дванадцять таких тем.
Тема 1. Сутність, принципи і роль страхування.
Тема 2. Класифікація страхування.
Тема 3. Страхові ризики та їх оцінка.
Тема 4. Страховий ринок.
Тема 5. Страхова організація.
Тема 6. Державне регулювання страхової діяльності.
Тема 7. Особисте страхування.
Тема 8. Майнове страхування.
Тема 9. Страхування відповідальності.
Тема 10. Перестрахування і співстрахування.
Тема 11. Доходи, витрати і прибуток страховика.
Тема 12. Фінансова надійність страхової компанії.
Перелічені теми можна згрупувати у чотири умовні блоки: перший (теми 1-3) - теорія страхування; другий (теми 4-6) - ринкове економічне середовище та організація страхової справи; третій (теми 7-9) - характеристика трьох галузей страхування, які традиційно виокремлює вітчизняна теорія; четвертий (теми 10-12) - фінансові основи організації страхової справи. На нашу думку, такий досить рівномірний розподіл курсу дає змогу студентам отримати початковий «необхідний та достатній» запас знань з найважливіших аспектів страхової справи.
У подальшому другий та четвертий блоки знаходять свій розвиток у дисциплінах, що вивчаються студентами на V курсі у рамках магістерської програми «Страховий менеджмент» («Менеджмент у страхових організаціях», «Облік і аудит у страхових організаціях», «Управління перестраховувальними операціями», «Актуарні розрахунки»), а третій блок - у дисципліні «Страхові послуги», яка вивчається студентами IV курсу за спеціальностями «Фінанси» та «Кредит».
Таким чином, вивчення курсу «Страхування» дає змогу не тільки опанувати необхідний мінімум знань у галузі страхування, але й належним чином вибудувати подальшу освіту у цьому напрямку.
З огляду на це можна вважати, що при опрацюванні Типової програми ми у значній мірі спромоглися досягти оптимальної структури курсу. Однак треба зауважити, що вона ще далека від досконалої. Існують моменти, над якими ми повинні працювати. Ось, на наш погляд, основні з них.
Перше. Фахівці страхової справи - науковці і практики - постійно стикаються з проблемами, викликаними неоднаковими підходами щодо тлумачення страхових понять та термінів. Раніше курс «Страхування» передбачав окрему тему, у якій подавався основний понятійний апарат, використовуваний у страховій справі. З програми у теперішньому варіанті