Тема: Класифікація страхування.

Дана тема тісно пов’язана з такими предметами, як ревізія, бухгалтерський облік, фінанси, статистика.

3. Зміст.

4. План вивчення питання.

5. Питання для самоконтролю.

Література:

Карта ОСД.

№ | Питання | Завдання | Самостійні записи

1 | Класифікація з виокремленням сфер діяльності. | Дати визначення

2 | Чим відрізняється управління компанією, яка здійснює страхування життя від управління компанією, що провадить загальні види страхування? | Пояснити

3 | Називати класифікацією страхування за об’єктами. | Перерахувати

4 | Класифікація за статусом страховика. | Перерахувати

5 | Характеристика загальної класифікації страхування. | Охарактеризувати

6 | Назвати принципи добровільного страхування. | Перерахувати

7 | Назвати принципи обов’язкового страхування. | Охарактеризувати

8 | Назвати основні елементи майнового страхування. | Пояснити

Анотації.

1. Класифікація з виокремленням сфер діяльності. Ця класифікація, незважаючи на зовнішню простоту має дуже велике значення і сенс. Із цього погляду всі страхові компанії можна поділити на дві великі групи:

Законодавством України передбачено, що компанії, які отримали ліцензію на проведення страхування життя, не мають права проводити загальні види страхування, і навпаки.

Такий підхід характерний для багатьох Західних країн. У країнах ЄС, наприклад, з 1982 року набрав чинності закон, що забороняє створення страхових компаній, які б одночасно діяли як на ринку страхування життя, так і на ринку загальних видів страхування.

В Україні з прийняттям Закону “Про страхування” новостворені страхові компанії також не можуть претендувати на одночасну діяльність в обох цих сферах. Діючі страховики мають зробити вибір на користь однієї з них.

2. Чим відрізняється управління компанією, яка здійснює страхування життя від управління компанією, що проводить загальні види страхування?

Необхідність збереження довгострокових заощаджень страхувальників за договорами страхування життя висуває до страховиків, що здійснюють таке страхування, особливі вимоги. Для них, як правило, передбачається підвищений розмір статутного капіталу.

Установлюється особливий порядок формування страхових резервів, які обчислюються окремо за кожним договором страхування з використанням методів актуарної математики. Доходи таких компаній у вигляді внесків за договорами страхування життя не підлягають оподаткуванню.

Довгостроковий характер зобов’язань за договорами страхування життя позначається на характері інвестиційної політики страховика. Він може дозволити собі значну частку довгострокових вкладень у загальному обсязі власних інвестицій. Це є можливим, завдяки тому, що договори страхування життя укладаються на довгий строк, а обов’язки з виплат страхувальникам, як правило, значно віддалені в часі, і крім того, піддаються досить точному прогнозуванню. А компанії, що приводять загальні види страхування (строк дії яких майже завжди не перевищує року), орієнтовані здебільшого на короткострокові високоліквідні інвестиції.

Особливі інвестиції можливості компанії зі страхування життя роблять унікальним їх становище на ринку капіталу: вони чи не єдині фінансові установи (за винятком пенсійних фондів), які задовольняють потреби економіки в дефіцитному капіталі для довгострокових інвестицій.

3. Назвати класифікацію за об’єктами страхування.

Класифікація за об’єктами страхування передбачає виокремлення трьох галузей:

- особистого страхування (об’єкти – життя, здоров’я і працездатність страхувальників або застрахованих). Включає 3 підгалузі:

- майнового страхування (об’єкти – майно в різних його видах і рухомі і нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, доходи);

- страхування відповідальності (об’єкт – відповідальність за шкоду, нанесену страхувальником життю, здоров’ю, майну третьої особи).

Цю класифікацію покладено в основу розробки всіх видів страхових послуг, що їх пропонують вітчизняні страховики.

Об’єкт страхування є вирішальним фактором, від якого залежить характер договору страхування і його основні умови: страхова сума, перелік страхових випадків, страхова премія, франшиза, термін дії договору, винятки, обмеження і т.д.

4. Класифікація за статусом страховика.

Така класифікація використовується здебільшого для забезпечення державного регулювання страхової діяльності (видання ліцензії, ведення державного реєстру страхових компаній тощо), контролю за страховиками, аналізу розвитку страхового ринку в інституційному і територіальному розумінні.

У цьому плані можна виокремити такі види страхування:

- комерційне – його здійснюють згідно з чинним законодавством, страхові компанії, створені у формі акціонерних товариств відкритого або закритого типу, повних, командитних товариств, товариств із додатковою відповідальністю.

В іноземних країнах комерційне страхування здійснюють також приватні страхові компанії.

- взаємне – його здійснюють товариства взаємного страхування.

- державне – його здійснюють спеціалізовані державна страхові організації.

Вона є сукупністю елементів страхування за галузями, підгалузями і видами об’єктів. Названі елементи розташовуються таким чином, що кожний наступний є частиною попереднього в підпорядкованості від вищого – галузі до підгалузі й виду. Такий метод класифікації застосовується як до обов’язкового, так і до добровільного страхування.

Характерні особливості об’єктів покладено в основу розподілу страхування на галузі, серед яких виділяються: - майнове страхування;