Вартість-- перестрахування включає:

частину страхової премії, що передасться перестраховику;

витрати компанії на ведення справи у зв'язку з переда-чею ризиків.

В самому процесі перестрахування закладене певне про-тиріччя. З одного боку, перестраховик, фінансове підтримуючи страхову компанію, сприяє збалансуванню її страхового портфе-лю, розширенню її страхової діяльності, з іншого, перестрахуван-ня пов'язане з передачею доволі значної частини страхової премії, а значить є можливість погіршення підсумкових показ-ників діяльності страхової компанії.

Виходячи із зазначеного, правильне визначення розміру пе-рестрахування має важливе значення для кожної страхової ком-панії. У зв'язку з цим, визначальним є власне утримання цедента, яке представляє собою економічно обґрунтований рівень суми, в межах якої страхова компанія утримує на своїй відповідальності певну частку ризиків, які страхує, та передаючи в перестрахуван-ня суми, що перевищують даний рівень. Існує багато теорій та практичних рекомендацій по встановленню лімітів власного ут-римання. Проте вони не враховують специфіки кожної окремої страхової компанії. В рішенні зазначеної проблеми важливим с врахування багатьох факторів (середньої збитковості за ризикам, що страхуються, обсяг премії, середня доходність чи прибут-ковість операцій по відповідному виду страхування, територіаль-ний розподіл застрахованих об'єктів, величина витрат на веден-ня страхової справи) та професійний рівень андерайтерів.

Передавання ризиків у перестрахування здійснюється постійно або одноразово.

За методом передавання ризиків у перестрахування перестрахувальні операції поділяються на три види:

факультативні;

облігаторні (договірні);

факультативно-облігаторні.

Факультативні перестрахувальні операції характеризують-ся певною свободою сторін договору перестрахування, існує можливість регулювання страховиком розміру власного утримання. Попередньо умовою для укладання договору факульта-тивного перестрахування с сліп, який містить певну інформацію про наміри сторін перестрахувальних відносин.

Облігаторне страхування передбачає обов'язкову передачу в перестрахування раніше узгодженої частини ризику за всіма по-криттями, визначаються межі відповідальності, перестрахувальна комісія, обмеження щодо покриття. Зазначений метод прове-дення перестрахування має свої переваги:

досягнення рівномірності розподілу ризиків;

автоматичність прийняття ризиків;

розвиток довгострокових взаємовідносин між сторо-нами;

збільшення обсягів страхових операцій;

гарантії підтримки перестраховика.

Факультативно-облігаторне перестрахування поєднує риси факультативного та облігаторного, використовується в особли-во великих, небезпечних ризиках, з можливістю кумуляції збитків та можливими катастрофічними наслідками.

Перерозподіл ризику у перестрахувальник операціях відбу-вається за двома формами:

пропорційною;

непропорційною.

Пропорційна форма - перестрахування історично перша фор-ма та до кінця XIX ст. єдина загальна форма перерозподілу ри-зиків. Сторони частково приймають участь у розподілі відповідальності. Інтереси цедента й перестраховика в цілому співпадають. Застосовується при обов'язковому страхуванні відповідальності, при автокаско. Здійснюється за наступними ви-дами договорів перестрахування:

квотний - коли цедент зобов'язується передати пере-страховику частку у всіх ризиках даного виду, а пере-страховик зобов'язується їх прийняти;

ексцедептаї суми - використовується, коли застрахо-вані ризики різні за страховими сумами; цедент несе відповідальність за всіма ризиками у розмірі страхо-вої суми , яка менша чи рівна власному утриманню, а перестраховик - за всіма ризиками, де страхова сума перевищує розмір власного утримання;

квотно-ексцендентний - змішаного типу, використо-вується дуже рідко, поєднує риси двох попередньо за-значених договорів.

Непропорційне перестрахування широко стало застосовува-тись після Другої світової війни. Інтереси сторін можуть прийма-ти суперечливий характер. Найчастіше використовується в дого-ворах страхування цивільної відповідальності власників транс-портних засобів за збиток, спричинений третім особам в резуль-таті ДТП. Ця форма страхування застосовується також й там, де немає верхньої межі відповідальності страховика. Здійснюється за наступними видами договорів:

ексцедента збитку - застосовується тоді, коли страхо-вик намагається не вирівняти окремі ризиків даного виду страхування, а спрямовує свою діяльність безпо-середньо на забезпечення фінансової рівноваги стра-хових операцій;

ексцедента збитковості - перестрахування стосується всього страхового портфелю, має на меті захистити фінансові інтереси страховика перед наслідками над-то великої збитковості.

Обслуговування договорів непропорційного перестраху-вання досить просте, не вимагає особливих витрат.

В залежності від ролі, яку відіграє цедент і перестраховик в укладеному між ними договорі, перестрахування поділяється на:

активне - означає передачу ризику;

пасивне - означає приймання ризику.

Отже, перестрахування - це вторинний розподіл ризику, що відбувається у певній формі та за відповідними методами.

3. Методи перестрахування

Для досягнення поставленої мети страхова компанія використовує певні форми і методи перестрахувального захисту. В процесі розвитку перестрахувальних операцій сформувалися види перестрахувальних дого-ворів. За методами виділяють перестрахування пропорційне і непропорцій-не.

Пропорційне перестрахування будується на основі розподілу відпові-дальності (пропорційно розподіляються між сторонами відповідальність, премії і страхові відшкодування), а непропорційне — на основі очікуваних збитків. В останньому випадку участь перестраховиків у збитку актуальна лише після того, як цедент проведе виплату заздалегідь обумовленої пев-ної частки (пріоритет).

Пропорційні договори передбачають, що відповідальність за ризиком, яка підлягає передачі в перестрахування, розподіляється між страховиком і перестраховиком пропорційно, що передбачає пропорційну участь пере-страховика і цедента у всіх оригінальних ризиках, преміях і збитках. Роз-різняють такі види пропорційного перестрахування: квотні, ексцедентні і квотно-ексцедентні. За умовами договору квотного перестрахування компанія передає в перестрахування в узгодженій з перестраховиком частці всі без винятку прийняті на страхування ризики з певного виду страхування чи групі су-міжних страхувань. Частка участі в перестрахуванні виражається у відсот-ку від страхової суми, але можливе й обумовлення конкретною величи-ною (квотою). Крім того, в договорах цього виду для різних класів ризи-ку за бажанням перестраховика встановлюються верхні межі (ліміти) відповідальності перестраховика. Перестраховик отримує відповідну ча-стку премії і в такій же частці бере участь у відшкодуванні шкоди, завда-ної в результаті настання страхового випадку, незалежно від розмірів цьо-го збитку.

Договори квотного перестрахування прості у виконанні, особливо для цедента. Цедент передає перестраховику частку одержаних за певний про-міжок часу страхових платежів, залишаючи собі комісійну винагороду за передачу ризику, що було обумовлено при укладенні договору перестра-хування.

Так само відбувається і регулювання збитків. Відповідно до одержаної частки участі в ризиках перестраховик передає цеденту пропорційну