Класифікація майнового страхування по видах не-безпек дозволяє виділити в ньому чотири елементи, що не знаходяться між собою в ієрархічній підпорядкованості:—

страхування матеріальних об'єктів, зокрема, будівель, споруд, транспортних засобів, устаткування, сировини, готової продукції, домашнього майна, тощо від вогню та інших стихійних лих (землетрусів, повеней, тощо);—

страхування врожаю сільськогосподарських куль-тур від погодно-кліматичних лих;—

страхування сільськогосподарських тварин в дер-жавних, колективних та приватних господарствах на ви-падок їх падежу чи змушеного забою;—

страхування засобів транспорту від аварці, юра-діжок та інших ймовірних небезпек.

Зазначеним елементам майнового страхування по видах небезпек властиві відмінності в обсязі страхової відповідальності при страхуванні конкретних об'єктів, що має велике значення для встановлення величини збитку, страхових тарифів, страхового відшкодування.

Для ринкової економіки властива свобода підпри-ємництва, різноманітність його форм, орієнтація всіх суб'єктів господарювання на споживача з метою забез-печення зростання прибутку. В ринкових умовах держава безпосередньо не втручається в діяльність підприєм-ницьких структур, їх взаємовідносини з партнерами й клієнтами, банками, тощо. Разом з тим державою визна-чаються найважливіші правила ринкового господарю-вання для всіх видів підприємницької діяльності та особливі умови для певних галузей виробничої й невиробничої сфер. Дотриманню встановлених вимог (нерідко досить суворих) сприяє система фінансових, податкових, митних та інших важелів.

Ефективність ринкової економіки забезпечується гнучким і погодженим використанням економічних та неекономічних методів управління нею. З цією метою використовується і страхування. Воно відіграє як роль одного з елементів такого регулювання економіки, так і саме виступає об'єктом управління, що функціонує в межах загальних і специфічних для нього особливостей.

Головною принциповою ознакою організації страхо-вої діяльності на сучасному етапі є його демонополізація. Колись єдина на страховому ринку України організація Укрдержстрах, що діяла в системі державного страхуван-ня СРСР, зараз не визначає повністю страхову політику. На початку 1995 р. кількість страхових організацій, які одержали ліцензію Укрстрахнагляду на право здійснення страхової діяльності, перевищила 640 товариств. * *див.: Україна-бізнес.-1995.-№4.- С.3. Разом з тим Укрдержстрах, на базі якого була створена На-ціональна акціонерна страхова компанія "Оранта", ще значно переважає інші страхові компанії. Так, в 1993 р. її частка статутною фонду та сформованих страхових ре-зервів складала 34,9% до загальної суми, надходження страхових сум та страхового відшкодування — 20,1, надход-жень страхових платежів за рік — 38,6%.* *див.: Україна-бізнес.-1994.-№19.- С.8.

Поряд з державним страхуванням в Україні виникло і розвивається страхування, що здійснюється акціонерними товариствами, кооперативними та іншими органі-заціями. Ще не знайшло поширення взаємне страхування, яке відіграє помітну роль в країнах з розвинутою ринковою економікою.

Державна форма страхування виражає відносини між державною страховою організацією і застрахованим. Во-на може здійснюватись в умовах абсолютної монополії держави на проведення всіх видів страхування, монополії держави на окремі його види, або ж при відсутності будь-якої державної страхової монополії. На сучасному етапі спостерігається тенденція розвитку останнього варіанту .в Україні, хоча, звичайно, і не виключається пріоритет держави в проведенні деяких видів обов'язко-вого страхування.

Під акціонерною формою страхування розуміється така організація страхової діяльності, коли страхівниками виступають акціонерні товариства, що формують свій статутний фонд шляхом випуску переважно акцій (інколи облігацій). Така форма дозволяє засновникам при відносно невеликих власних коштах за рахунок за-лучених грошових ресурсів забезпечити швидке зростан-ня обсягу страхових операцій.

Взаємне страхування — така організаційна форма відносин, коли кожний застрахований є одночасно і членом страхового товариства, тобто всі вони створюють об'єднання з метою забезпечення взаємодопомоги. Для цієї форми страхування властива менша комерційна зацікавленість в кінцевих результатах, ніж для акціонер-ного страхування.

Аналогічний зміст із взаємним страхуванням має кооперативна форма його організації. Можна передбачити, що з формуванням страхового ринку України на ньому будуть на рівноправних засадах J діяти державні, акціонерні та взаємні страхові товариства. Це зумовить конкуренцію між страховиками за залучення коштів бажаючих застрахуватись, створення їм зручних умов, вигідне інвестування частини страхового фонду з метою досягнення високих кінцевих і фінансових результатів. Звичайно конкуренція, як правило, відноситься до проведення добровільного стра-хування.

Враховуючи, що страхування — особлива сфера фінансово-кредитної діяльності, яка повинна забезпечити інтереси юридичних та фізичних осіб, воно повинно бути надійним і гарантованим. Це зумовлює необхідність ви-користання як загальновживаних, так і особливих важелів державного управління, відповідної юридичної бази.

Організація страхових операцій в ринкових умовах передбачає наявність та аналіз інформації про діяльність всіх страхових організацій. Вона не може обмежуватись дише рекламним повідомленням про види страхування, порядок заключення договорів і виплати страхового відшкодування. Така інформація повинна включати за-гальні відомості про страхову організацію, послуги, які вона пропонує, її статутний капітал, звітний баланс. Тільки при наявності такої інформації у бажаючих за-страхуватись буде реальна можливість свідомо і виваже-но вибирати собі партнера.

Використана література:

Заруба О. Д. Основи страхування. Посібник. -К.: Українсько-Фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1995.