внесеними змінами та з відміткою органу державної реєстрації.

14. У разі зміни місця знаходження страховий брокер

зобов'язаний у 15-денний термін з часу державної реєстрації цієї

зміни в установленому порядку подати Державній комісії з

регулювання ринків фінансових послуг:

копію реєстраційної картки з внесеними змінами та з відміткою

органу державної реєстрації;

оригінал свідоцтва про включення до державного реєстру

страхових брокерів для внесення відповідних змін.

15. Невиконання вимог, передбачених пунктами 13-15 цього

Положення, є підставою для виключення страхового брокера з

державного реєстру страхових брокерів.

Контроль за діяльністю страхових брокерів,

включених до державного реєстру страхових

брокерів

16. Страхові брокери зобов'язані щокварталу подавати

Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг

балансовий звіт, звіт про прибутки, збитки та інші звіти за

формою, встановленою Державною комісією з регулювання ринків

фінансових послуг, інформацію про укладені договори, а також

надавати на запити Державної комісії з регулювання ринків

фінансових послуг необхідні пояснення щодо цих даних.

17. У разі порушення страховим брокером законодавства

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг видає

припис про усунення порушень.

Невиконання вимог припису є підставою для виключення

страхового брокера з державного реєстру страхових брокерів.

18. Виключення страхового брокера з державного реєстру

страхових брокерів означає заборону провадження діяльності

страхового брокера.

19. Виключення страхового брокера з державного реєстру

страхових брокерів оформляється наказом Державної комісії з

регулювання ринків фінансових послуг, який у 10-денний термін

доводиться до відома страхового брокера.

20. Підставами для виключення страхового брокера з державного

реєстру страхових брокерів також є:

рішення суду (арбітражного суду) про заборону провадження

діяльності страхового брокера;

встановлення фактів подання недостовірної інформації в

документах, які були підставою для внесення до державного реєстру

страхових брокерів;

заява страхового брокера про виключення з державного реєстру

страхових брокерів у зв'язку з припиненням провадження діяльності.

3. Правові аспекти діяльності страхових агентів

Страхові агенти діють від імені та за дорученням страховика. Страхові агенти беруть на себе частину обов’язків страховика. Через них страховик може здійснювати укладання договорів страхування, має можливість отримувати страхові платежі. Також вони забезпечують надання страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.

Посередницька діяльність на території України з укладання договорів страхування з іноземними страховиками не допускається, крім договорів перестрахування з дотриманням вимог статті B0 цього Закону.

Агент має право виконувати:

підготовку договорів страхування;

укладення договорів страхування;

обслуговування договорів страхування;

оформлення документів для виплати відшкодування виплати страхових сум і відшкодувань.

Є кілька типів страхових агентів. В Україні страховими агентами є переважно фізичні особи, що працюють у тій чи іншій страховій компанії.

Роль агентів виконують також транспортні підприємства при здійсненні обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Вони збирають страхові внески під час продажу пасажирам проїзних квитків, а потім перераховують їх до страхових компаній.

З розвитком нових видів страхування в нашій державі роль агентів починають виконувати банки та поштові відділення з продажу полісів обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та інших видів страхування. З огляду на зарубіжний досвід можна передбачити, що найближчим часом і банки залучатимуться до продажу полісів зі страхування життя.

На практиці можна спостерігати розвиток відносин «страхова компанія – страховий агент» від простих до складних форм. Уже згадувалися страхові агенти – фізичні особи (іноді їх називають «прямими агентами»), що працюють у штаті конкретної страхової компанії. У зарубіжних страхових компаніях є більш прогресивна та гнучка структура – страхові агенти – фізичні особи, які працюють на умовах контракту з однією («мономандатні страхові агенти») або кількома («багатомандатні страхові агенти») страховими компаніями. Такі агенти мають постійні зв’язки зі своїми клієнтами.

Альтернативну мережу продажу страхових продуктів становить сукупність юридичних осіб, що відіграють роль страхових агентів конкретного страховика. Ними є банки, нотаріальні контори, туристичні агентства, відділення зв’язку тощо, які поряд з послугами зі своєї основної діяльності, пропонують клієнтам укласти договори з того чи іншого виду страхування. Відносини між страховою компанією та страховими агентами – юридичними особами регулюються за допомогою укладання генеральних угод про співробітництво та підписання щорічних протоколів до них або контрактами працівників цих юридичних осіб, які є агентами за сумісництвом.

Система генеральних страхових агентств характеризує вищий ступінь відносин між страховою компанією та страховим агентом. Нині така система переважає на міжнародних страхових ринках. Генеральні агенти – це фізичні особи, що уповноважені одним або кількома страховиками, яких вони представляють у тому чи іншому територіально-адміністративному регіоні. Робота такого агента контролюється інспектором і працівниками страхової компанії, яка його уповноважила. Юридично відносини між генеральним страховим агентом та страховою компанією оформляються договором про призначення на посаду. Таким договором обумовлено вид страхування, в якому агент уповноважений працювати, максимальний ліміт ризику, який він може прийняти, територіальні обмеження, зобов’язання зі здійснення та управління контрактами, виплату страхових сум і страхових відшкодувань, розмір комісійної винагороди. Кожному генеральному агентству, що починає свою роботу, страхова компанія відкриває фінансування на організацію справи (оренда приміщення, оплата праці спеціалістів, рекламні заходи тощо).

Генеральний страховий агент наймає на роботу страхових агентів, яким виділяється зона обслуговування – територія (конкретні населені пункти), де вони мають організувати продаж страхових полісів. З часом, коли вже досягнуто відповідного рівня розвитку страхування на визначеній території, страховий агент має право залучати субагентів як помічників, вступати з ними у трудові відносини і передавати частину функцій з укладання нових та обслуговування раніше укладених договорів. Іноді обов’язки субагентів обмежуються лише репрезентативними функціями.