податку. Стосовно ж бухгалтерського обліку, то крім зазначених витрат на страхування, до загально виробничих витрат включаються витрати на медичне страхування робітників та апарату управління, до адміністративних – витрати на страхування матеріальних необоротних активів, до витрат на збут – витрати на страхування готової продукції, матеріальних необоротних активів, пов’язані зі збутом продукції, робіт, послуг. Тобто витрати на страхування певних видів та об’єктів відносяться на собівартість продукції з метою оподаткування, а певні – витрати на особисте страхування, медичне страхування – ні. Такий підхід в умовах становлення страхового ринку, коли держава не може взяти на себе функції повного фінансування відшкодування витрат у зв’язку з настанням страхових випадків не завжди є виправданим.
Наукова та суспільна практика розробила низку організованих форм страхового фонду. В. Райхер обґрунтував троїсту систему страхових фондів антиризикового спрямування і в своїй класифікації теорії розглянув методи організації цих фондів. ( мал.. 1.3.). Щодо умов функціонування економіки в Україні, можна виділити наступні форми страхового фонду ( мал. 1.4 ).
Мал.. 1.3. Методи формування страхового фонду.
Щодо умов функціонування економіки в Україні, можна виділити наступні форми страхового фонду ( мал. 1.4 ).
Мал.. 1.4. Форми страхового фонду.
Централізований (резервний ) страховий фонд – формується централізованим методом на рівні держави, територіально – адміністративної одиниці, його призначення – відшкодування збитків та усунення наслідків стихійного лиха, великих аварій, інших страхових подій шляхом перерозподілу загальнодержавних ресурсів, формується як в натуральній, так і в грошовій формі.
Фонд самострахування – формується децентралізованим методом на рівні господарського суб’єкта, його мета – долання тимчасових труднощів та відшкодування втрат в процесі виробництва при настанні страхового випадку шляхом цільового використання власних ресурсів, переважно формується у вигляді натуральних запасів суб’єкта, але може мати й грошову форму.
Страховий фонд страховика – формується децентралізованим методом за рахунок внесків страхувальників, його мета – організація страхового захисту у відповідності до встановлених правил та умов страхування шляхом виплати страхових сум страхувальником при настанні страхового випадку, а також реалізації економічних інтересів страховика в отриманні прибутку. В сучасних умовах зазначений страховий фонд формується тільки у грошовій формі та знімає суперечливість відносини між страхувальником та страховиком, хоча й залишає відмінності у пріоритетах. Так, для страхувальника страховий фонд – це, насамперед, гарант виконання зобов’язань страховика з організації страхового захисту, а потім вже існує зацікавленість у його кількісному зростанні. Для страховика, навпаки, пріоритетом є те, що страховий фонд, насамперед, капітал, який може прирости, тобто принести прибуток, а на другому плані – засіб виконання зобов’язань перед страхувальниками з приводу страхових виплат.
Зазначене протиріччя вирішується застосуванням одного з основних діалектичних законів – єдності та боротьби протилежностей. Всі учасники страхових відносин повинні турбуватись в однаковій мірі про ефективне використання страхового фонду і з приводу його примноження, і з приводу виконання страхових зобов’язань.
Мета страхового фонду – відновлення ситуації, її стабілізації, але не покращення. Тому, значення страхового фонду полягає ще й в тому, що в ньому реалізуються певні економічні відносини процесу виробництва, він є фактором стабілізації економіки, сприяє економічному прогресу суспільства у якості джерела інвестицій в економіку.
До основних принципів функціонування страхового фонду можна віднести :
комплексність (оптимальність, достатність ) ;
різноманітність організаційних форм ;
врахування специфіки галузей економіки та суб’єктів власності ;
державне регулювання.
В антиризиковій діяльності важливе значення має вибір оптимальної форми страхового фонду, виходячи з інтересів оптимальності та достатності, не загрожуючи економічній стабільності. При цьому за умови фінансування антиризикової діяльності в Україні спочатку використовують можливості фонду самострахування та інших форм покриття ризику, а далі доповнюють ці засоби використанням страхового захисту страховика. Такий підхід зумовлений тим, що критеріями ефективності страхового захисту є його загальність, повнота, реальність.
Отже, в будь-якому випадку вибір форми страхового фонду, способу страхового покриття та варіанту фінансування антиризикової діяльності залишається за суб’єктом господарювання. При цьому компенсаційна форма має ефективно поєднуватись з превентивною (попереджувальною ). Тому, з огляду на ,, теорію ідеального страхування “, страхове покриття вважається оптимальним, коли воно більше за очікувані збитки.
Висновок
У підсумку можна зазначити, що страхування – одна з найбільш давніх історичних категорій соціально–економічних відносин між людьми, невід’ємна частина виробничих відносин. Економічні відносини, які пов’язані з організацією антиризиковоі діяльності, виражають поняття страхового захисту. Матеріальним втіленням стразового захисту є страховий фонд – сукупність виділених та зареєстрованих запасів матеріальних благ, що призначені для здійснення страхового захисту та реалізації економічних інтересів страховиків. Страховий фонд використовується з метою компенсації втрат, відшкодування збитків, здійснення превентивних заходів при настанні страхових випадків, тобто стабілізації ситуації, а також для отримання страхового захисту за допомогою страхового фонду ще не є страхуванням. Необхідними умовами страхування є :
- наявність ризику та його випадковий характер ;
- розміщення небезпечного характеру подій ;
- можливість статистичного обліку небезпеки ;
- наявність та реалізація страхового інтересу у всіх учасників страхових відносин ;
- наявність страхового фонду, який створюється за рахунок внесків страхувальників ;
- існування страхових відносин.
Отже, страховий фонд призначений для відшкодування збитків в результаті настання страхового випадку, є джерелом розширеного відтворення, а механізм страхування дозволяє утримувати певний рівень виробничого розвитку. Тобто, можна підкреслити, що страхування впливає на сталість економіки, на її стабілізацію.
Список використаної літератури :
Александрова ,, Страхування “.
Базидевич В.Д. ,, Страхова справа “.
Горбач Л.М. ,,Страхова справа “.
4. Заруба О. ,, Страхова справа “.