Контрольна робота з страхування

Страховий ринок: характеристика, сегментація та учасники, визначення страхового тарифу та страхового внеску.

Страховий ринок: характеристика, сегментація та учасники

Поняття страхового ринку, його види, їх загальна характеристика

Поняття „страховий ринок" поєднує в собі дві неоднозначні категорії, а саме - „ринок" та „страхування". Під ринком ро-зуміють певні економічні відносини з приводу купівлі-продажу, а також систему диспутів, які організують відношення обміну. Під страхуванням, як економічною категорією, розуміють певний вид економічних відносин з приводу організації с страхового захисту за рахунок створення і використання страховою фонду й інших фондів та ресурсів страховика з метою стабілізації економіки, роз-поділу ризиків, задоволення потреб страхувальників та власників, здійснення підприємницької діяльності, інвестування в економіку країни тимчасово вільних коштів.

Використовуючи ці два поняття, можна сформулювати підходи до визначення страхового ринку:

це сфера економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є страховий захист;

це форма організації економічних відносин у сфері гро-шового обігу по формуванню та використанню стра-хового фонду й інших фондів та ресурсів страховика за допомогою купівлі-продажу страхових продуктів;

це сукупність страховиків, страхувальників, посеред-ників, що приймають участь в реалізації відповідних послуг;

це середовище, у якому функціонують страхові ком-панії;

це механізм перерозподілу фінансових ресурсів стра-хувальників та страховиків.

Обов'язковим умовами функціонування страхового ринку с наявність:

об'єктів страхування, що мають споживчу вартість;

потреби у страхових продуктах, послугах;

суб'єктів страхових відносин - страхувальників, стра-ховиків та інших суб'єктів, що здатні задовольнити за-значені потреби або їх споживати;

можливість прийняття рішення про участь у страховій

угоді.

До основних функцій страхового ринку можна віднести:

організація страхового захисту за допомогою прода-жу страхових полісів;

акумулювання значних фінансових ресурсів з їх по-дальшим інвестуванням за певними напрямами;

забезпечення зустрічі страхувальника та страховика. На сучасному страховому ринку будь-якої країни діє систе-ма об'єктивних та суб'єктивних законів економічного розвитку. До основних об'єктивних законів відносяться:

закон попиту та пропозиції, який забезпечує виникнення тих страхових послуг, що саме необхідні спожива-чеві та формує адекватну ціну, забезпечуючи умови конкуренції для страховиків, створюючи умови для постійного пошуку, удосконалення форм і методів ор-ганізації страхового захисту;

закон вартості, який діє через ціну (розмір страхових тарифів) та сприяє збалансуванню економічних інте-ресів учасників страхових відносин, є індикатором якості страхового ринку;

закон конкуренції, забезпечує підвищення якості стра-хових послуг, стимулює розширення меж страхового ринку, розвиток його інфраструктури. Окрім того, на страховому ринку діє безліч суб'єктивних економічних законів, які створюють правове поле держави, міжнародний правовий режим.

З метою наукового дослідження, практичного застосування в умовах глобалізації економіки важливим є створення певної класифікації страхового ринку. Сьогодні науковці та практики не розробили єдиної класифікації чи єдиних підходів до кла-сифікації страхового ринку. Вона може бути здійснена за різними ознаками, в залежності від цілі дослідження чи спостереження, вивчення умов функціонування, напрямків розвитку, потреби аналізу з метою виявлення певних тенденцій тощо.

Сучасний страховий ринок за територіальною ознакою

поділяється на:

місцевий (регіональний);

національний (внутрішній);

світовий (зовнішній).

В залежності від місця споживання страхових послуг деякі вчені та практики виділяють страхові ринки:

внутрішній;

зовнішній;

міжнародний.

Крім того, страховий ринок можна поділити за видами страхування.

особисте страхування;

майнове страхування;

страхування відповідальності тощо.

Ознаки класифікації страхового ринку:

за територіальною ознакою;

за місцем споживання страхових послуг;

за видами, галузями страхування;

за типом державного регулювання;

за напрямком розвитку;

за станом попиту

В свою чергу кожний з цих ринків можна поділити на ок-ремі сегменти у відповідності до підгалузей (підвидів) страхуван-ня, в залежності від форми здійснення страхової послуги, об'єкту страхування, роду небезпек. Наприклад, страхування державно-го майна, колективного майна, приватного майна тощо. А також страхування будівель, споруд, засобів транспорту врожаю тощо. Або страхування від нещасних випадків, страхування дітей, стра-хування додаткової пенсії, змішане страхування життя, страхування до повноліття тощо.

За типом державного регулювання страхові ринки поділя-ються на:

авторитарний (жорсткий) тип це коли кожний кон-кретний вид страхування проходить процедуру ліцен-зування і повинен відповідати певній системі вимог щодо правил страхування, фінансово-господарській діяльності страхової компанії; конкуренція між стра-ховиками чітко регламентується;

ліберальний (м'який) тип передбачає, що операції по страхуванню хоча й підлягають ліцензуванню, проте нагляд за діяльністю страхових компаній відносно слабкий;

змішаний тип використовує в певній мірі два зазначе-них підходи виважена система регламентації діяльності страхових компаній поєднується з досить гнучкими підходами, які дають можливість забезпечити достатній рівень конкуренції.

За напрямком розвитку страховий ринок поділяється на:

екстенсивний, який передбачає швидке зростання кількості страхових компаній з невисоким рівнем пла-тоспроможності та звуженим асортиментом страхо-вих послуг;

інтенсивний, який передбачає укрупнення страхових компаній, збільшення власного капіталу, покращення фінансового стану, розширення асортименту страхо-вих послуг.

За станом попиту на страховому ринку він буває:

насичений;

ненасичений.

Наведений перелік ознак для класифікації страхового рин-ку не є вичерпним, тому її вибір залежить від багатьох факторів та цілей створення. Наприклад, є пропозиції поділяти страховий ринок за сегментами у сфері маркетингових досліджень. В прак-тичному плані найбільш часто використовуються наступні озна-ки: за місцем споживання страхових послуг, за видами, галузями, підгалузями страхування та за типом державного регулювання страхового ринку.

Товар, Ідо пропонується на страховому ринку, є строковою послугою. А перелік видів страхування, якими може користувати-ся страхувальник, відображає асортимент страхового ринку.

Отже, страховий ринок визначається за трьома основани-ми підходами, має свої умови функціонування, виконує певні функції, класифікується за відповідними ознаками. Страховий ринок представляє собою складну багатофакторну динамічну си-стему за внутрішнім змістом та зовнішнім оточенням з власною структурною будовою та інфраструктурою.

Практика страхування свідчить, що страховий ринок мас могутні важелі