високою, страховик може опинитися у невигідному становищі порівняно зі своїм конкурентом і втратити клієнтів Купівля-продаж страхових послуг оформляється страховим договором, а підтвердженням цього акту є страхове свідоцтво (поліс), виданий покупцеві (стра-хувальнику) продавцем (страховиком).
Перелік видів страхування є асортиментом страхового ринку.
Система організації продажу страхових полісів:
безпосередньо у представництвах та агентствах
страхових компаній;
через страхових агентів;
через альтернативну мережу розповсюдження;
комбіновані форми.
Так, в Італії та Франції страхові поліси розпо-всюджують на 50% банки. У Великій Британії 50% контрактів із клієнтами укладається через телефонну мережу, в Німеччині 80% контрактів укладають служ-бовці філіалів та представництв, 13% — маклери та посередники, а безпосередньо страховики — тільки 2%.
Власна внутрішня структура страховика;
представництва — підрозділи страхової ком-панії, які не мають статусу самостійної юридичної особи і займаються, як правило, збиранням інфор-мації, рекламою, репрезентаціями, пошуком клієнтів, але не здійснюють комерційної діяльності;
агентства — підрозділи, які мають право викону-вати всі функції представництва, а також здійснюва-ти операції з укладання та обслуговування договорів;
філіали (відділення) страхової компанії — підроз-діли, які теж не мають права юридичної особи і здійснюють свою діяльність, керуючись законодав-ством, нормативними актами, статутом та рішення-ми загальних зборів акціонерів, ради директорів та президента компанії. Результати роботи філіалу (від-ділення) відображаються у послідовному балансі страхової компанії. Управління системою страху-вання здійснюється страховиком.
Усі елементи внутрішньої структури страхового
ринку взаємоповязані. Вплив на один із них спричиняє дію в інших. Тому управлінському складу стра-хової компанії важливо враховувати взаємодію цих елементів і узгоджувати їх із зовнішнім середо-вищем.
Зовнішнє середовище страхового ринку — це сис-тема факторів, що взаємодіють, які оточують вну-трішню систему ринку і впливають на неї.
Зовнішнє середовище страхового ринку скла-дається з елементів, якими страховик може управ-ляти, та з тих, на які він впливати не може, але пови-нен враховувати їх у своїй діяльності.
До складових, на які страховик може впливати, належать:
ринковий попит;
конкуренція;
ноу-хау страхових послуг тощо;
інфраструктура страхового ринку (правове і нормативне забезпечення, інформаційна та аудитор-ська мережа, наукове обслуговування, кадри, систе-
ма організації професійної освіти, наукове обслуго-вування, професійна етика і мова).
До складових, на які страховик впливати не може, входять:
чисельність населення, його вікова та статева структури;
сезонні міграції;—
купівельна спроможність населення і т. ін.
Отже, страховий ринок — це відкрита система, здатна до розширення та звуження, залежна як від загальної економічної ситуації в країні, так і від активності страховика.
3. Ліцензування страхової діяльності
Ліцензування — видача страховим організаці-ям ліцензій (дозволів) на право проведення тих чи інших видів страхування. В Україні ліцензування страхової діяльності здійснює спеціальний Уповно-важений орган.
Для отримання ліцензії страховик повинен пода-ти до Уповноваженого органу:
заяву;
копії установчих документів;
копію свідоцтва про реєстрацію;—
довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаче-ного статутного фонду);
довідку про фінансовий стан засновників стра-ховика, підтверджену аудитором (аудиторською фір-мою), якщо страховик створений у формі повного чи
командитного товариства або товариства з додатко-вою відповідальністю;
правила (умови) страхування;—
економічне обґрунтування запланованої стра-хової (перестрахувальної) діяльності;—
інформацію про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копію дип-лома керівника про вищу освіту, інформацію про
наявність відповідних сертифікатів у випадках, пе-редбачених Уповноваженим органом у справах на-гляду за страховою діяльністю.
Уповноважений орган у справах нагляду за стра-ховою діяльністю зобов'язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у термін, що не перевищує ЗО днів з часу одержання всіх пере-лічених належних документів.
У разі внесення страховиком змін у документи, необхідні для отримання ліцензії, він зобов'язаний повідомити у встановленому порядку Уповноваже-ний орган у справах нагляду за страховою діяльні-стю в десятиденний термін з часу реєстрації цих змін.
Страховики, які отримали ліцензію на страхуван-ня життя, не мають права займатися іншими видами Ліцензії на проведення страхування життя вида-ються без зазначення в них строку дії.
Кабінет Міністрів України встановлює розмір пла-ти за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування. Керівниками страхової компанії мають бути дієздатні фізичні особи Голова виконав-чого органу страховика або його перший заступник повинен мати вищу економічну або юридичну осві-ту, а головний бухгалтер страховика — обов'язково вищу економічну освіту.
Уповноважений орган у справах нагляду за стра-ховою діяльністю може відмовити у видачі ліцензії.
Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на проведення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.
Про відмову у видачі ліцензії Уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю повідомляє юридичну особу в письмовій формі із за-значенням причини відмови.
Спори про відмову у видачі ліцензії розглядає суд або арбітражний суд.
При виявленні порушень страховиком вимог за-конодавства України про страхову діяльність Упов-новажений орган мусить видавати приписи про їх усунення, у разі невиконання яких приймається рі-шення про призупинення або обмеження дії ліцен-зії цих страховиків аж до відкликання ліцензії і вилучення таких страховиків та перестраховиків із державного реєстру. Спори про відкликання ліцен-зії розглядає суд або арбітражний суд.