У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


проходження печер, вважається, що цим займаються винятково спелеотуристи. Насправді, якщо подивитися на діяльність практично будь-якого спелеоклуба, що позиціонує себе як клуб спортсменів-спелеологів (або просто спелеологів, що з мого погляду не вірно, див. вище), можна побачити, що в такому клубі ведеться підготовка кадрів. Така підготовка складається з лекційних, семінарських і практичних занять. Закінчуються такі школи, як правило, заліковим виходом у печери певної категорії складності (залежно від рівня підготовки). Отож ці залікові виходи і є спортивне проходження печер. Єдина відмінність у даному питанні спелеотуристів від спортсменів-спелеологів у тім, що перші офіційно оформляють свої походи, а другі ні.
Із двох попередніх пунктів можна зробити висновок про те, що, швидше за все, спортсмени-спелеологи, лідери спелеоклубів лінуються оформляти свої походи й експедиції в МКК і писати звіти про зроблені походи. Якби лідери ведучих спелеоклубів оформляли свої походи, у нас, на мою думку, був би не один десяток майстрів спорту (МС), трохи майстрів спорту міжнародного класу (МСМК) і заслужених майстрів спорту (ЗМС). При цьому Правила проведення змагань туристських спортивних походів, подорожей й організації спортивних турів, у розділі "спелео" складені таким чином, що для виконання спортивних розрядів і звань не обов'язково робити походи в різних районах й у різних печерах, що дозволяє членам клубу, що займається дослідженням певної печери, виконувати нормативні вимоги на розряди й звання досліджуючи одну - дві печери. Приклад: під час дослідження таких печер як Крубера (Воронячя), Сніжна, ім. Ілюхіна, Сарма оформляючи всі експедиції, керівники експедицій стали б МСМК (а деякі й ЗМС), а учасники вийшли б на рівень КМС і МС. 
Для чого необхідні розряди й звання спортсменам-спелеологам - розмова окрема. Відзначу, лише, що для спортсменів-спелеологів, що працюють у системі освіти (особливо додаткової) розряди й звання мають принципове значення при присвоєнні певної кваліфікаційної категорії, призначенні зарплати й ін.

Безпека при проходженні печер. 

Загальновідомо, що для безпечного проведення спелеопоходів, необхідно поступове нагромадження досвіду - від простих печер до складного. У Правилах проведення змагань туристських спортивних походів, подорожей й організації спортивних турів дане положення відображено досить чітко. При цьому МКК не випустить спелеотуристів у похід, у випадку недостатнього досвіду керівника або учасників групи. У той же час у неоформлених експедиціях спортсменів-спелеологів, досить часто принцип поступового нагромадження досвіду не дотримується. Учасники з невеликим досвідом (хоча й з гарною підготовленістю) проходять досить складні печери. Така тенденція спостерігається в основному в збірних експедиціях, коли в дослідженні печери беруть участь спортсмени-спелеологи з різних клубів і міст. Керівник таких збірних експедицій, як правило, не в силах об'єктивно оцінити підготовленість учасників й їхній досвід. Дані параметри оцінюються керівником або зі слів самих учасників, або по рекомендаціях інших спелеологів, що є суб'єктивною оцінкою. Практика останнього років показує, що нещасні випадки відбувалися саме в неоформлених групах. Помічу, що існує досить багато спелеокоманд, які дотримують принципу поступового нагромадження досвіду, хоча ці колективи й не оформляють свої походи, але все-таки в спелеотуристів принцип нагромадження досвіду простежується більш чітко.

Збиток, що наноситься печерам.

Тут варто відразу обмовитися, що будь-яка категорія людей печери, що відвідує, наносить печерам збиток. Питання в ступені цього збитку. Якщо команда спелеотуристів досить підготовлена (а я розглядаю саме такі команди), то збиток печері наноситься тільки з погляду присутності в ній людей. Як правило, команда спелеотуристів нечисленна. Печера проходиться спортивно, тобто все спорядження навішується самостійно й все це спорядження виноситься з печери назад. При дослідженні глибоких протяжних печер ПБТ (підземний базовий табір) використається тільки для досягнення дна, отже, знаходження ПБТ в печері нетривало за часом, і відповідно в печері залишається мінімальна кількість відходів життєдіяльності. Сміття, як правило, виноситься на поверхню. Ніякі роботи, пов'язані з розширення ходів, розбором завалів і т.д., спелеотуристами не здійснюються. Розглянемо команду спортсменів-спелеологів. З одного боку, дійсно, при першопроходженні спортсмени-спелеологи займаються наукою (тому що наука - це збільшення нового знання порівняно з наявним). З іншої сторони спортсмени-спелеологи під час першопроходження задовольняють власну цікавість - "а що ж там за поворотом?". При цьому спортсмени-спелеологи: залишають спорядження в печері (без цього працювати тривалий час у печері просто нераціонально), використовують тривалі за часом ПБТ (тому що крім досягнення дна, необхідно ще займатися першопроходженням), залишають у печері сміття (особливо під час першопроходження - "Якщо діра валить, то, про яке сміття може йти мова?"), широко застосовують земляні й саперні роботи, що також не дуже благотворно позначається на печері, і т.д. Таким чином, можна зробити висновок, що, займаючись дослідженням печер (добуваючи коштовний фактологічний матеріал для власне спелеологів), спортсмени-спелеологи завдають більшої шкоди печерам, ніж спелеотуристи.

Сторінки: 1 2 3