Візьмемо іншу ситуацію. Страхувальник зазначив в дого-ворі про страхування оцінку майна в 20 млн. грош. од., стра-хову суму 15 млн. грош. од. (75% від оцінки). Після настання страхового випадку (пожежі) експерти страхової компанії стали встановлювати величину збитку (а значить, і страхового відшкодування) і виявили, що на дату підписання договору вартість майна складала 25 млн. грош. од. Виходячи з того, що страхова сума була встановлена в 15 млн. грош.од. є фактичний процент забезпечення складе 60%. Якраз цей процент (а не 75%) буде прийматись до увага при вста-новленні збитку від страхового випадку і нарахуванні страхового відшкодування.

Правила визначення страхового відшкодування по майну, одержаному підприємством на умовах оренди, не відрізняються від тих, що застосовуються в таких випадках до власних основних й оборотних фондів. Це стосується і майна, прийнятого підприємством для переробки або ремонту, на збереження, перевезення, комісію, тощо.

Якщо застраховані матеріальні активи пошкоджені або загинули внаслідок настання страхового випадку, але встановлено, що він мав місце внаслідок неналежного виконання на підприємстві правил пожежної безпеки, технології виробництва чи збереження основних й обо-ротних фондів сума страхового відшкодування змен-шується на 30%.

3. Обчислення ставок страхових платежів

При розрахунку ставок страхових платежів, в залеж-ності від конкретних об'єктів та умов страхування, застосовуються різні скидки, накидки, пільги. Так, в страхуванні матеріальних активів державних підприємств та організацій ставки диференційовані в залежності від галузі, в якій діє страхувальник. Понижені страхові став-ки тут застосовуються тоді, коли він бажає застрахувати все своє майно. У випадку вибіркового страхування, коли підписується договір страхування частини майна, ставки страхових платежів підвищуються.

Для страхування засобів транспорту застосовуються більш високі ставки, ніж для іншого майна, що зумовле-но підвищеним ризиком експлуатації цих активів. Стра-хування майна та транспортних засобів від крадіжки із застосуванням технічних засобів чи грабежу здій-снюється по особливих ставках. По страхуванню матеріальних активів, що використовуються для прове-дення експериментальних та дослідницьких робіт, перед-бачене застосування найбільш високих ставок.

Підприємство має право обумовити в страховому договорі власну участь у відшкодуванні збитку (фран-шизу). Величина її, а також загальної страхової суми, зумовлює відповідну скидку з страхових платежів.

Для страхування основних і оборотних фондів недер-жавних підприємств та організацій використовуються ставки, диференційовані по формах господарювання та видах матеріальних активів.

Державним і недержавним підприємствам та орга-нізаціям, які страхували свої основні і оборотні фонди по повній страховій оцінці, і на протязі декількох років не одержували страхового відшкодування, страхові тари-фи зменшуються у деякому відсотку, що відповідає про-тяжності беззбиткового періоду.

Певні скидки з суми нарахованих платежів надаються тим страхувальникам, застраховані об'єкти яких (ви-робничі й складські приміщення, невиробничі будівлі й споруди) утримуються з виконанням вимог пожежної без-пеки, що викладені в нормативно-технічних документах.

Різні ставки застосовуються по страхуванню майна релігійних організацій, музеїв, художніх галерей, тощо, які розрізняються в залежності від рівня пожежобезпечності будівель.

Нерідко страхувальник підписує договір страхування різних матеріальних активів, окремі з яких підлягають пільговому страхуванню. Тому загальна величина стра-хових засобів, що підлягає виплаті, розраховується на основі визначеної договором страхової суми, встанов-лених тарифних ставок та існуючих пільг.

Для більшості страхувальників встановлений поря-док, згідно якого при страхуванні матеріальних активів на період до дев'яти місяців щомісячні платежі обчис-люються в розмірі 10% ставки, а при страхуванні на 10-11 місяців застосовується річна ставка. У випадку заклю-чення договору страхування на строк до 1 місяця стра-хові платежі встановлюються як за повний місяць.

4. ВИСНОВКИ

Міжнародне право і право більшості держав світу тлумачить обов'язкове страхування як необхідність захисту інтересів третіх осіб, коли їм завдано шкоди. Тому, як правило обов'язкова форма страхування найбільш поширена у страхуванні відповідальності, насамперед, у страхуванні відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки. А особисте і майнове страхування провадяться виключно в добровільній формі.

У страховій літературі дискутувалося питання про визнання пріоритетності принципу свободи, добровільності чи обов'язковості при страхуванні. На думку К. Г. Воблого, добровільне страхування логічно пов'язане з існуванням нової ринкової економіки. Тому, очевидно, що воно має стати основною, домінуючою формою. З другого боку, характерною особливістю нової фази розвитку господарства є велике втручання держави в економічне життя суспільства. Вільний розвиток економіки створив важкі умови для існування широких верств населення. І корективом у цьому випадку, як раз і виступає обов'язкова форма страхування, як одна із заходів соціальної політики держави. Принцип обов'язковості досить доречний там, де є інтереси загального блага, коли державна чи суспільна користь потребують цього. Обов'язкове страхування допустиме лише в тому випадку, коли за допомогою добровільного не можливо чогось досягти, або щонайменше, отримати бажаного ефекту.

. ЛІТЕРАТУРА

1. Цивільний Кодекс України

2. Закон України “Про страхування” від 07/03/96р.;

3. Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24/10/96р. № 1290;

4. Положення про порядок здійснення діяльності страховими посередниками, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18/12/96 р. № 1523;