лише державні виконавчі органи. Користуючись, наприклад, залізницею у вартість квитка входить обов’язкова страховка від нещасного випадку. Однак страховку видає страхова компанія згідно договору з державою. Фактично цей випадок можна розглядати як виняток, оскільки вільний вибір споживачем страховика відсутній, а послуги надає страхова компанія, а не держустанова.
Наведемо приклад медичного страхування: при поїздці за кордон слід зважити на те, що багато країн вимагають, щоб їх гості були застрахованими. Для цього розроблені міжнародні тарифи і , в залежності від того, яка країна залежить розмір страхової суми і відповідно розмір страхової премії. Якщо їдучи в Польщу можна застрахуватись на 5000 доларів США, то для такої країни, як Італія мінімальною страховою сумою буде 30000 Євро.
Як бачимо інститут страхування зачіпає не лише галузь фінансового права, він пов’язаний з цивільним правом безпосередньо а також з міжнародним правом в окремих випадках. Актуальність теми страхування є безперечною, саме тому варто було розкрити поняття страховки, її класифікацію та законодавче „обмундирування”.
Список використаної літератури
1. Алінов Є.О. „Фінансове право” 1998р.
Воронова Я.К. „Фінансове право” 1995 р.
Науковий журнал ”Економічний часопис”