А загальними причинами неплатоспроможності та банкрутства українських підприємств зумовлені впливом як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

2.2 Інформаційне забезпечення фінансової оцінки ймовірності настання банкрутства

Згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом" інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

балансу (форма № 1);

звіту про фінансові результати (форма № 2);

звіту про рух грошових коштів (форма № 3);

звіту про власний капітал (форма № 4);

дані статистичної звітності та оперативні дані.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою. У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна уможливлювати:

оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;

оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;

прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану бухгалтерський баланс підприємства. Він має настільки велике значення, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу [8].

Баланс – це групування моментної інформації на початок і кінець періоду, тобто в ньому фіксується підсумок господарських операцій на звітну дату. Вивчаючи баланс, керівники усвідомлюють місце свого підприємства в системі аналогічних виробництв, перевіряють правильність обраного стратегічного курсу, оцінюють ефективність використання ресурсів та вирішують інші питання управління підприємством.

Важливу інформацію з балансу дістають аудитори, які отримують можливість вибирати правильні рішення в процесі своєї роботи, планувати перевірки, виявляти слабкі місця в системі обліку, різні помилки у зовнішній звітності клієнта. Аналітики для аналізу фінансового стану підприємства також використовують дані балансу [4].

Для аналізу фінансового стану підприємства важливо вміти читати баланс, тобто знати зміст кожної зі статей, спосіб її оцінки, взаємозв’язок з іншими статтями, а також давати якісну характеристику їх. Уміння читати баланс дає можливість:

одержати необхідний обсяг інформації про підприємство;

розрахувати рівень забезпеченості підприємства власними оборотними коштами;

визначити, через вплив яких чинників змінилась величина оборотних коштів;

оцінити фінансовий стан підприємства за звітний період.

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Дане положення визначає:

мету фінансових звітів;

їх склад;

звітний період;

якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів;

вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її змін, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності підприємства. Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів, складаються зі статей, які об'єднуються у відповідні розділи [8].

Звіт про фінансові результати відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).
У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чисті прибуток чи збиток.

Методи прогнозування банкрутства підприємства

Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства суб’єктів підприємницької та іншої діяльності. В Україні, де протягом багатьох десятиріч панувала позаринкова система господарювання, що виключала офіційне визначення банкрутства як економічне явище, нема загальновизначеної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання. У зв’язку з цим доводиться користуватись зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрутства підприємств та організацій [2].

Сучасна економічна наука має у своєму арсеналі велику кількість різноманітних прийомів і методів прогнозування фінансових показників, в тому числі в плані оцінки можливого банкрутства.

Проблема розробки методології діагностики загрози банкрутства має загальнодержавний характер, і повинна розв’язуватись спільними зусиллями органів влади та науковців країни. В Україні розроблені й затверджені перші нормативно – рекомендаційні документи для подання методологічної допомоги зацікавленим особам та підприємствам – потенційним банкрутам, а саме: методика проведення поглибленого аналізу фінансово – господарської діяльності неплатоспроможних підприємств та організацій (наказ № 37 від 20.03.97 р.) і методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій (наказ № 22 від