5
Зміст: |
Тема: Страхові посередники та організація їх діяльності.
Вступ. | 2
1 | Страхові посередники та їхнє місце на страховому ринку. | 12
1.1 | Характеристика становлення і розвитку страхового ринка. | 12
1.2 | Принципи розвитку страхового ринку в Україні. | 17
1.3 | Монополізація страхового ринка. | 22
1.4 | Страхові премії. | 23
1.5 | Страхові виплати. | 24
1.6 | Сформовані страхові резерви. | 26
1.7 | Перестрахування. | 33
1.8 | Власний капітал та величина активів страховиків. | 44
2 | Роль страхових посередників в реалізації страхових послуг.
2.1 | Страхові посередники. | 46
2.2 | Реалізація страхових послуг. | 54
3 | Страхові посередники в Україні та ефективність їхньої діяльності. |
64
4 | Висновок. | 70
5 | Література. | 78
Вступ „Страхові послуги”
Нова система економічних і соціальних відносин, зумовлених перехо-дом до ринку, породжує об'єктивну потребу у розвитку страхування як за-собу захисту виробництва, майна, добробуту громадян.
Економічна природа виникнення і змісту страхування пов'язана з пе-редачею зацікавленими особами за певну плату іншій (юридичній) особі, як правило, страховій організації (комерційній організації або товариству взаємного страхування) ризику можливого збитку і подальшого відшко-дування фактичних збитків при настанні страхового випадку такою осо-бою учасникам страхування. Страхування завжди передбачає акумулюван-ня коштів багатьох осіб (учасників страхування) у спеціальних цільових фондах, які управляються юридичною особою, що має на це право за за-коном чи в установленому законом порядку, і використовуються виключ-но з метою компенсації збитків постраждалим при настанні нещасних ви-падків. Тому страхові відносини завжди складаються з приводу умов фор-мування і використання коштів цільового страхового фонду.
Технологія страхування—це засіб, обраний для фінансування збитків, яких фізичні та юридичні особи зазнають у зв'язку із різноманітними несприятли-вими випадками. Характер ризиків, що відшкодовуються через механізм стра-хування, спосіб дії цього механізму залежать від потреб та бажань того чи іншо-го суспільства. Потреба у коштах, необхідних для компенсації шкоди, теж буває різною. В одному суспільстві ризик бере на себе уряд, в іншому — при-ватні компанії. Проте ризики з великими збитками, покрити які неспроможні приватні структури, завжди страхуються урядом через оподаткування або іншим шляхом. Прикладом урядового фінансування є ризик, пов'язаний із використанням ядерної енергії або ризик безробіття.
Страхування є економічною категорією, перебуває у тісному взаємоз-в'язку з категорією фінансів і входить в економічну систему держави. Як і фінанси страхування зумовлено рухом грошових форм вартості при фор-муванні і використанні відповідних цільових фондів грошових коштів у процесі розподілу та перерозподілу грошових доходів і накопичень.
Специфічність страхування як економічної категор^Лбумовлюється трьома основними ознаками: випадковим характером настання страхової події, надзвичайністю нанесеного збитку (шкоди) в натуральному і гро-шовому вираженні та об'єктивною необхідністю попередження та подо-лання наслідків вказаної події, відшкодування матеріальних та інших втрат.
Страховий захист може бути забезпечений лише за умови, якщо сусп-ільство має відповідні кошти для попередження і відшкодування матері-альних втрат. Звідси виникає об'єктивна необхідність відокремлення для цієї мети частини валового національного продукту, тобто формування страхового фонду, який являє собою резервний запас матеріальних і гро-шових коштів для забезпечення безперервності процесу суспільного відтво-рення і надання допомоги людям при настанні страхових подій.
Тому економічна суть страхової діяльності полягає в утворенні спеці-алізованими організаціями — страховиками страхового фонду в грошово-му вираженні, який формується із внесків страхувальників з метою відшко-дування з нього збитків, спричинених окремим страхувальникам у резуль-таті настання страхових випадків, передбачених договором страхування або чинним законодавством.
Отже, можна виділити такі суттєві ознаки, що характеризують специ-фіку страхування як економічної категорії:
виникнення грошових перерозподільчих відносин, зумовлених на-
явністю ймовірності настання страхових випадків;
під час страхування здійснюється розподіл завданого збитку між
учасниками страхування — страхувальниками, який завжди носить замк-
нутий характер (це зумовлено тим, що випадковий характер понесення
збитку тягне за собою матеріальні чи інші витрати, які, як правило, охоп-
люють не всі господарства, не всю територію певної країни чи регіону, а
лише їх частину, що створює умови для компенсації збитків шляхом роз-
поділу збитків одних господарств між усіма застрахованими, а отже, — чим
більше учасників страхування, тим менша частка в розподілі збитків при-
падає на кожного страхувальника);
замкнутий розподіл збитків передбачає повернення коштів, мобілі-
зованих у страховий фонд (страхові премії кожного страхувальника, що
вносяться в страховий фонд, мають лише одне призначення — компен-
сації ймовірної суми збитків у визначеному територіальному масштабі і
протягом визначеного періоду, а тому вся сума страхових платежів повер-
тається у формі компенсації збитків за визначений період у тому самому
територіальному масштабі);—
перерозподіл збитків як між територіальними одиницями, так і в часі.
Для ефективного територіального перерозподілу коштів страхового фон-
ду в межах одного року необхідна досить велика територія і значна кількість
об'єктів, що підлягають страхуванню. Розподіл збитків у часі пов'язаний
із випадковим характером виникнення страхових випадків. Це породжує
необхідність резервувати частину страхових премій, що надійшли, для ство-рення запасного фонду як джерела компенсації збитків;
Основу страхових відносин складають страхувальник, на якого покла-даються обов'язки виплачувати страховику страхову премію (страховий внесок, платіж) та страховик, який зобов'язується у випадку настання пев-ної події відшкодувати страхувальнику збиток чи встановлену суму.
Отже, суб'єктами страхування виступають страхувальник, страховик, застрахований, страхові агенти, страхові брокери. Страховики — фінан-сові установи, створені у формі акціонерних, повних, командитних това-риств, або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом Ук-раїни "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, перед-бачених Законом України "Про страхування", які отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення