Зміст: |

Тема: Страхові посередники та організація їх діяльності.

Вступ. | 2

1 | Страхові посередники та їхнє місце на страховому ринку. | 12

1.1 | Характеристика становлення і розвитку страхового ринка. | 12

1.2 | Принципи розвитку страхового ринку в Україні. | 17

1.3 | Монополізація страхового ринка. | 22

1.4 | Страхові премії. | 23

1.5 | Страхові виплати. | 24

1.6 | Сформовані страхові резерви. | 26

1.7 | Перестрахування. | 33

1.8 | Власний капітал та величина активів страховиків. | 44

2 | Роль страхових посередників в реалізації страхових послуг.

2.1 | Страхові посередники. | 46

2.2 | Реалізація страхових послуг. | 54

3 | Страхові посередники в Україні та ефективність їхньої діяльності. |

64

4 | Висновок. | 70

5 | Література. | 78

Вступ „Страхові послуги”

Нова система економічних і соціальних відносин, зумовлених перехо-дом до ринку, породжує об'єктивну потребу у розвитку страхування як за-собу захисту виробництва, майна, добробуту громадян.

Економічна природа виникнення і змісту страхування пов'язана з пе-редачею зацікавленими особами за певну плату іншій (юридичній) особі, як правило, страховій організації (комерційній організації або товариству взаємного страхування) ризику можливого збитку і подальшого відшко-дування фактичних збитків при настанні страхового випадку такою осо-бою учасникам страхування. Страхування завжди передбачає акумулюван-ня коштів багатьох осіб (учасників страхування) у спеціальних цільових фондах, які управляються юридичною особою, що має на це право за за-коном чи в установленому законом порядку, і використовуються виключ-но з метою компенсації збитків постраждалим при настанні нещасних ви-падків. Тому страхові відносини завжди складаються з приводу умов фор-мування і використання коштів цільового страхового фонду.

Технологія страхування—це засіб, обраний для фінансування збитків, яких фізичні та юридичні особи зазнають у зв'язку із різноманітними несприятли-вими випадками. Характер ризиків, що відшкодовуються через механізм стра-хування, спосіб дії цього механізму залежать від потреб та бажань того чи іншо-го суспільства. Потреба у коштах, необхідних для компенсації шкоди, теж буває різною. В одному суспільстві ризик бере на себе уряд, в іншому — при-ватні компанії. Проте ризики з великими збитками, покрити які неспроможні приватні структури, завжди страхуються урядом через оподаткування або іншим шляхом. Прикладом урядового фінансування є ризик, пов'язаний із використанням ядерної енергії або ризик безробіття.

Страхування є економічною категорією, перебуває у тісному взаємоз-в'язку з категорією фінансів і входить в економічну систему держави. Як і фінанси страхування зумовлено рухом грошових форм вартості при фор-муванні і використанні відповідних цільових фондів грошових коштів у процесі розподілу та перерозподілу грошових доходів і накопичень.

Специфічність страхування як економічної категор^Лбумовлюється трьома основними ознаками: випадковим характером настання страхової події, надзвичайністю нанесеного збитку (шкоди) в натуральному і гро-шовому вираженні та об'єктивною необхідністю попередження та подо-лання наслідків вказаної події, відшкодування матеріальних та інших втрат.

Страховий захист може бути забезпечений лише за умови, якщо сусп-ільство має відповідні кошти для попередження і відшкодування матері-альних втрат. Звідси виникає об'єктивна необхідність відокремлення для цієї мети частини валового національного продукту, тобто формування страхового фонду, який являє собою резервний запас матеріальних і гро-шових коштів для забезпечення безперервності процесу суспільного відтво-рення і надання допомоги людям при настанні страхових подій.

Тому економічна суть страхової діяльності полягає в утворенні спеці-алізованими організаціями — страховиками страхового фонду в грошово-му вираженні, який формується із внесків страхувальників з метою відшко-дування з нього збитків, спричинених окремим страхувальникам у резуль-таті настання страхових випадків, передбачених договором страхування або чинним законодавством.

Отже, можна виділити такі суттєві ознаки, що характеризують специ-фіку страхування як економічної категорії:

перерозподіл збитків як між територіальними одиницями, так і в часі.
Для ефективного територіального перерозподілу коштів страхового фон-
ду в межах одного року необхідна досить велика територія і значна кількість
об'єктів, що підлягають страхуванню. Розподіл збитків у часі пов'язаний
із випадковим характером виникнення страхових випадків. Це породжує

необхідність резервувати частину страхових премій, що надійшли, для ство-рення запасного фонду як джерела компенсації збитків;

Основу страхових відносин складають страхувальник, на якого покла-даються обов'язки виплачувати страховику страхову премію (страховий внесок, платіж) та страховик, який зобов'язується у випадку настання пев-ної події відшкодувати страхувальнику збиток чи встановлену суму.

Отже, суб'єктами страхування виступають страхувальник, страховик, застрахований, страхові агенти, страхові брокери. Страховики — фінан-сові установи, створені у формі акціонерних, повних, командитних това-риств, або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом Ук-раїни "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, перед-бачених Законом України "Про страхування", які отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення