В окремих випадках, встановлених законодавством України, страхо-виками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до Закону України "Про страхування". Тоді використання слів "державна", "національна", або похідних від них у назві страховика дозволяється за умови, якщо єдиним власником такого страховика є держава.

Страхувальники — юридичні особи чи дієздатні громадяни, які укла-ли зі страховиком договори страхування, вносять страхові внески, або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Застрахований — це страхувальник, або особа, на користь якої страху-вальник укладає зі страховиком договір страхування, згідно з яким вона набуває прав і обов'язків страхувальника. Страхувальник, як і застрахова-ний, може бути як однією'особою, так і різною.

Страхові агенти — громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, отримання страхових платежів, вико-нання робіт, пов'язаних із виплатами страхових сум і страхового відшко-дування).

Страхові брокери — громадяни або юридичні особит які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери — громадяни, які зареє-стровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перестраховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

Закон України " Про страхування" дає визначення страхування як виду цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), виз-начених договором страхування, або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внуків, страхових

премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Інакше кажучи, страхування — система заходів щодо створення стра-хових (грошових) фондів, призначених для повного або часткового відшко-дування втрат суб'єктами господарювання від непередбачених обставин (стихійних лих, аварій, нещасних випадків та ін.) та надання допомоги гро-мадянам (чи їхнім сім'ям) у разі настання страхових випадків у їхньому житті (досягнення певного віку, втрата працездатності, смерть і т. ін.).

Метою страхування є забезпечення страхового захисту матеріальних інтересів громадян, підприємств, закладів, організацій, банків, бірж, інших господарських об'єктів різноманітних форм власності у вигляді повного або часткового відшкодування шкоди і втрат, спричинених стихійними лихами, надзвичайними подіями тощо, а також виплати громадянам гро-шових сум під час настання страхових подій за рахунок страхового фонду, який створюється на основі страхових платежів учасників страхування.

Об'єктом страхування є життя, майно, грошові кошти, матеріальні цінності, відповідальність різних видів, договірні обов'язки, в тому числі щодо лізингу, транспорту, вантажів, інших інтересів громадян та юридич-них осіб.

Відомо, шо крім зниження навантаження на витратну частину бюдже-ту (оскільки відшкодовуються збитки при настанні непередбачуваних не-звичайних природних і техногенних явищ), страхування виконує у суспільстві дві важливі функції. Так, страхування дає змогу успішно вирі-шувати питання соціального забезпечення, оскільки є важливим елемен-том соціальної системи держави. У країнах з розвинутою ринковою еко-номікою система соціального захисту населення включає в себе дер-жавне соціальне забезпечення, корпоративне страхування, індивідуальне страхування, недержавне пенсійне забезпечення. Друга функція страху-вання полягає в тому, що воно є важливим механізмом залучення в еконо-міку інвестиційних ресурсів. Наприклад, страхові компанії Японії, Євро-пи, СШАуправляють загальним обсягом вкладених в економіку коштів на суму в 4 трлн. дол. США (80 % цих вкладень забезпечуються операціями з довгострокового страхування життя).

З огляду на вищевказане можна констатувати, що предметом вивчен-ня цієї дисципліни є специфічні страхові відносини — це і перерозподільчі відносини, зв'язані з формуванням страхового фонду за допомогою зазда-легідь фіксованих страхових платежів із відшкодуванням шкоди з цього фонду учасникам страхування; фінансові відносини при страхуванні, які носять ймовірнісний характер (ймовірність шкоди лежить в основі побу-дови страхових платежів, за допомогою яких формується страховий фонд). У процесі викладання дисципліни реалізуються такі завдання: з'ясуван-ня об'єктивної необхідності, сутності і ролі страхування в умовах переходу до економіки ринкового типу; висвітлення організації, шляхів розвитку страхового ринку державного регулювання страхової діяльності; розгляд умов особистого страхування, страхування майна, відповідальності, перестраху-вання з позиції вітчизняного та зарубіжного досвіду; вивчення особливос-тей і шляхів поліпшення фінансової діяльності страховиків. Дисципліна вивчає фундаментальні питання теорії страхування, які охоплюють їх еко-номічну суть, функції і сфери застосування; зміст страхової термінології, класифікацію страхування, методику обчислення страхових тарифів; висві-тлює умови кожного виду страхування, методику визначення збитку і стра-хового відшкодування, економічного аналізу і планування страхових опе-рацій, питання перестрахування, страхування в зарубіжних країнах.

Економічна природа і суть страхування.

Страхування – обов`язковий елемент кожної економічної системи. Без розвинутої системи всіх видів страхування економіка успішно функціонувати не може. Умови господарювання й людського життя побудовані таким чином, що постійно виникають не передбачувані обставини, викликані явищами природи або обставинами, що не залежать від волі й бажання людини. Ці несприятливі події, серед яких найпоширенішими є стихійні лиха та нещасні випадки, призводять до значних матеріальних збитків і втрати здоров’я або працездатності. Тому виникає потреба щодо пошуку шляхів локалізації зазначених втрат, що й зумовило виникнення та розвиток страхування.

Можна стверджувати, що суспільне виробництво в цілому, а також діяльність господарських структур та окремих громадян у своїй основі об’єктивно вміщують елементи ризику, що зумовлює необхідність їхнього попередження, подолання, зменшення руйнівних або збиткових наслідків. Для цього треба частину валового внутрішнього продукту в грошовій або натуральній формі зосередити в страхових фондах.

Страхові фонди суспільства або фонди страхового захисту є централізованими фінансовими резервами