У різних країнах світу співвідношення між кількістю агентів та брокерів, що діють на страховому ринку, помітно різні. На одних рин-ках переважають агенти, на інших — брокери.

Види діяльності, що їх здійснюють страхові агенти та страхові брокери, згідно з Міжнародною стандартною галузевою класифіка-цією всіх видів економічної діяльності належать до розділу «Фінан-сове посередництво». Нині існує третій переглянутий варіант цієї кла-сифікації, який підготовлено Департаментом міжнародних та соціаль-них питань статистичного управління Організації Об'єднаних Націй в 1990 році.

У міжнародній практиці використовують узагальнене визначення діяльності страхових брокерів та страхових агентів.

Діяльність страхових брокерів визначена як професійна діяльність осіб, які, діючи з повною свободою вибору підприємства, зводять ра-зом, з метою страхування або перестрахування, осіб, що мають потре-бу в страхуванні або перестрахуванні, тоді як страхові або перестрахо-ві підприємства виконують підготовчу роботу для укладання договорів страхування або перестрахування і, де це доречно, надають допомогу в застосовуванні і виконанні таких договорів, зокрема в разі виникнення вимог страхового відшкодування.

Діяльність страхових агентів визначена як професійна діяльність осіб, що мають інструкцію з одного чи більшої кількості контрактів або уповноважені діяти від імені та за дорученням (або лише за дору-ченням) одного чи більше страхових підприємств з надання, пропону-вання і виконання підготовчої роботи для укладання або з укладання договорів страхування чи з надання допомоги в застосовуванні та ви-конанні таких договорів, зокрема при виникненні вимог страхового відшкодування.

Страхові агенти. Страхових агентів поділяють на кілька типів. Найпоширенішим у нашій країні є тип страхових агентів—фізичних осіб, що працюють у тій чи іншій страховій компанії.

Роль агентів виконують також транспортні підприємства при здій-сненні обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Вони збирають страхові внески під час продажу паса-жирам проїзних квитків, а потім перераховують їх до страхових ком-паній.

З розвитком нових видів страхування в нашій країні роль агентів починають виконувати банки та поштові відділення з продажу полісів обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників тран-спортних засобів та інших видів страхування. З огляду на зарубіжний досвід можна передбачити, що найближчим часом банки будуть залу-чені й до продажу полісів зі страхування життя.

На практиці можна спостерігати розвиток відносин страхова ком-панія — страховий агент від простих форм до складніших. Уже згаду-валися страхові агенти—фізичні особи (іноді їх називають «прямими агентами»), що працюють у штаті конкретної страхової компанії. У зарубіжних страхових компаніях більш прогресивну та гнучку струк-туру являють собою страхові агенти—фізичні особи, які працюють на умовах контракту з однією («моно мандатні страхові агенти») або кіль-кома («багатомандатні страхові агенти») страховими компаніями. Такі агенти мають постійні зв'язки зі своїми клієнтами.

Альтернативну мережу продажу страхових продуктів становить сукупність юридичних осіб, що відіграють роль страхових агентів кон-кретного страховика. Ними є банки, нотаріальні контори, туристичні агентства, відділення зв'язку тощо, які поряд з послугами зі своєї ос-новної діяльності пропонують клієнтам укласти договори з того чи

іншого виду страхування. Взаємовідносини між страховою компанією

та страховими агентами-юридичними особами регулюються укла-данням генеральних угод про співробітництво та щорічними протоко-лами до них або контрактами працівників цих юридичних осіб, які є агентами за сумісництвом.

Система генеральних страхових агентств характеризує вищий сту-пінь відносин між страховою компанією та страховим агентом. У наш час така система переважає на зарубіжних страхових ринках. Генеральні агенти — це фізичні особи, що уповноважені одним або кількома страховиками, яких вони представляють у тому чи іншому територіально-адміністративному регіоні. Робота такого агента конт-ролюється Інспектором і працівниками страхової компанії, яка його уповноважила. Юридично відносини між генеральним страховим аге-нтом та страховою компанією оформлені договором про призначення на посаду. Таким договором обумовлено вид страхування, в якому агент уповноважений працювати, максимальний ліміт ризику, що його він може прийняти, територіальні обмеження, зобов'язання зі здійс-нення та управління контрактами, виплату страхових сум і страхових відшкодувань, розмір комісійної винагороди. Кожному генеральному агентству, котре починає свою роботу, страхова компанія відкриває фінансування на організацію справи (оренда приміщення, оплата праці спеціалістів, рекламні заходи і т. ін.).

Генеральний страховий агент наймає на роботу страхових агентів, яким виділяється зона обслуговування — територія (конкретні населе-ні пункти), де вони мають організувати продаж страхових полісів. З часом, коли вже досягнуто відповідного рівня розвитку страхування на визначеній території, страховий агент має право залучати субагентів як помічників, вступати з ними у трудові відносини і передавати час-тину функцій з укладання нових та обслуговування раніше укладених договорів. Іноді обов'язки субагентів можуть обмежуватися лише реп-резентативними функціями. Наприклад, вивчати ринок та орієнтувати агентів з питань конкретного виду страхування, які можуть становити інтерес для працівників того чи іншого підприємства або жителів не-" великого населеного пункту. Субагенти залучають також глядачів на концерти чи спортивні змагання, які організовують із рекламною ме-тою страхові компанії. Проте такі працівники не мають прямих відно-син зі страховою компанією.

Безперечними перевагами системи генеральних страхових агентств є їх гнучкість та мобільність.

Страхові агенти всіх типів реалізують готовий страховий продукт. Отже, вони не мають впливу на його якість і не можуть бути об'єктив-ними щодо оцінки останньої.

Діяльність страхових агентів оплачується у вигляді комісійної ви-нагороди або комісії, розмір якої обумовлюється агентською угодою і, як правило, виражається у відсотках від страхової премії, сплачено"! страхувальником за конкретним договором страхування.

Регулювання посередницької діяльності агентів у багатьох країнах здійснюють контрольно-ревізійні служби страхових компаній. Згідно з Положенням про порядок провадження діяльності страховими посередниками, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року за № 1523, неналежний