Реєстрація вирішує принаймні два завдання: по-перше, вона дозво-ляє контрольно-ревізійним службам і клієнтам перевірити ділові зв'яз-ки посередників і, можливо, згрупувати їх за чіткими категоріями. По-друге, що ще важливіше, перевірити, наскільки посередник відповідає визначеним критеріям. Сам факт реєстрації посередника визначає наяв-ність попереднього етапу отримування дозволу і попередню перевірку кваліфікації. Усе залежить від критеріїв, яким має відповідати страхо-вий посередник, та від того, наскільки важко пройти реєстрацію. У цьому розумінні реєстрація, що здійснюється без висунення вимог до страхового посередника, — вельми небезпечна річ. Адже вона хоча и дозволяє вести статистичний облік, проте формує в клієнта хибне по-чуття захищеності: дає підстави вважати, що посередник володіє ква-ліфікацією, якої в нього фактично немає, оскільки реєстрація — суто формальний акт.

За визначенням Рекомендацій, професійна компетентність страхо-вих посередників становить суттєвий елемент захисту страховиків та страхувальників, і тому необхідні заходи, спрямовані на отримання страховими посередниками загальних, комерційних та професійних

навичок і знань. Зміст кваліфікаційних вимог у різних країнах неодна-ковий. Міжнародне бюро страховиків та пере страховиків (об'єднання національних професійних асоціацій страхових посередників Євро-пейського Союзу) у своїй резолюції від 7 жовтня 1992 року пропонує встановити програму навчання мінімальним обсягом 300 годин за пе-ріод, що становить 18 місяців, з обов'язковим складанням іспитів піс-ля курсу навчання.

У тому разі, коли посередники незадовільно виконують свої обов'язки і, відповідно, їхні клієнти зазнають фінансових втрат, ос-танні мають отримати компенсацію. Надання таких фінансових гаран-тій вимагається насамперед від брокерів. Загалом вважається, що страхові компанії несуть повну фінансову відповідальність за дії (професійні) своїх агентів. При цьому постає ряд проблем, коли йдеть-ся про агентів, які працюють на кілька компаній, Щодо страхових брокерів існують деякі види гарантій покриття їхньої професійної від-повідальності. Найпоширенішим, а в багатьох країнах обов'язковим, є страхування професійної відповідальності страхових брокерів. Існує також вид гарантії у формі банківського депозиту. В Україні досі не існує механізму надання фінансових гарантій з боку страхових посе-редників.

Уже згадувані Рекомендації Європейської комісії містять пропози-ції щодо інформації про будь-які економічні чи юридичні зв'язки страхового брокера зі страховою компанією та про будь-яку участь у діяльності такої компанії, що могла б обмежити його свободу у виборі страхової компанії для свого клієнта. 'Гака інформація дає змогу ви-значати ступінь незалежності страхового брокера. Міжнародне бюро страховиків та перестраховиків запропонувало брокерам додержувати встановленого рівня співвідношень між часткою участі в капіталі бро-кера, яка належить конкретній страховій компанії, та рівнем премій абоброкеражу за операціями з цією компанією за попередній рік у та-ких відсотках:

Відсоток: участі однієї компанії |

Максимум премій /брокеражу за попередній рік, %

100 | 10

75,1 – 99,9 | 15

50,1 – 75 | 20

25,1 -50 | 25

0 - 25 | 35

І розвитком та поглибленням відносин на страховому ринку України роль страхових посередників зростатиме, що піде на користь як страхувальникам, так і страховикам. При цьому забезпечуватиметь-ся постійне поліпшення якості страхових продуктів за рахунок налаго-дження тісніших взаємостосунків страхових посередників і страху-вальників.

Кількість бірж |

1991 | 1996 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004

Всього зареєстровано | 66 | 88 | 386 | 429 | 459 | 493

Універсальні | 22 | 19 | 97 | 113 | 118 | 119

Товарні-і товарно сировинні | 28 | 25 | 157 | 176 | 201 | 227

Агропромислові | 4 | 9 | 31 | 32 | 31 | 34

Фондові біржи та їх філії | 2 | 14 | 27 | 27 | 27 | 29

Інші | 10 | 21 | 74 | 81 | 82 | 84

2.2 Реалізація страхових послуг.

Ефективність страхового ринку України потребує розв`язання проблем, пов`язаних із страхуванням життя, пенсійним, медичним страхуванням та страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Фахівці нерідко зводять до питань пошуку потенціальних клієнтів і укладання з ними договорів страхування, реалізації страхових полісів, розширення джерел отримання страхових внесків та вдосконалення діяльності страхових посередників, насамперед агентів, тобто до завдань, пов`язаних із так званою “аквізицією”. Термін “аквізиція” набуває у вітчизняному страхуванні дедалі більшого поширення.

У системі страхування аквізиція – це діяльність страховика чи страхових посередників із залучення клієнтів до укладання нових договорів страхування. Підміняти поняття реалізації страхових послуг аквізацією – означає, на нашу думку, не виправдано спрощувати тлумачення реалізацію страхових послуг, значно обмежуючи роль і привабливість страхування як інституту соціального захисту. А це негативно позначається на рекламі окремих видів страхування, маркетингових дослідженнях, організації підготовки та роботи страхових агентів і брокерів, а також на аквізації.

В основу розуміння суті проблеми і поняття РСП покладено термін «страховий продукт» (послуга). Страховий продукт (по-слуга) — це комплекс цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором стра-хування або чинним законодавством.

Страховий продукт має такі специфічні ознаки:*

єдність, протистояння та залежність інтересів договірних сторін «страховик—страхувальник» (наприклад, при страхуванні життя — зацікавленість сторін у збереженні на десятки років платоспроможності страховика);*

фактор імовірності настання страхового випадку;*

страхувальник до моменту купівлі страхового продукту точ-но не знає про його якісні характеристики і може взяти безпосе-редню участь у його створенні;*

страховий продукт має певні часові межі, тобто страховий захист діє протягом певного проміжку часу;*

попередня невизначеність страхового відшкодування — у розмірі та часі, або взагалі щодо факту настання;*

специфіка