Важливим кроком у цьому напрямку став Закон України «Про страхування», прийнятий весною 1996 року (див. підрозд. 7.1).
Закон установив систему контролю за рівнем платоспроможності страховиків і порядок розрахунку резервів, посилив норми, що регу-люють нагляд за страховою діяльністю, упорядкував види обов'язко-вого страхування.
1.2. Принципи розвитку страхового ринку в Україні.
Становлення і подальший розвиток ринкової економіки зумовлює не-обхідність формування страхового ринку, який являє собою систему еко-номічних відносин.
В цілому страхування можна розглядати з трьох сторін: економічної, юридичної і технічної.
З економічної точки зору страхування — це захист свого капіталу чи праці, якщо йдеться про особисте страхування, від непередбачених шкідли-вих наслідків, який проводиться страховими організаціями-страховиками за певну плату у вигляді страхових внесків.
З юридичної точки зору страхування — це договір, де одна сторона, страхувальник, зобов'язується сплатити встановлений внесок, страхову премію, а інша сторона, страховик, зобов'язується відшкодувати завдану шкоду в межах встановленої суми.
З технічної точки зору страхування є формою організації стягування зборів з наступним їх розподілом між обмеженим колом учасників. Розмі-ри цих збитків визначаються відповідно до розмірів можливої шкоди і ймо-вірності настання цієї шкоди, а розподіл цих зборів проходить тільки між потерпілими.
Страховий ринок — особлива соціально-економічна структура, частина фінансового ринку, сфера грошового обігу, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формується попит і пропозиція на неї.
Об'єктивна основа функціонування і розвитку страхового ринку по-лягає в необхідності надання грошової допомоги потерпілим у випадку настання непередбачених, несприятливих обставин. Інакше кажучи, стра-ховий ринок — це форма організації грошового обігу щодо формування і розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспіль-ства, вся сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу стра-хових послуг. Страховий ринок забезпечує органічний зв'язок між страхо-виками і страхувальниками, на ньому здійснюється обов'язкове визнання страхової послуги.
Основними учасниками страхового ринку є продавці — страхові ком-панії, страховики, які реалізують страховий продукт (страховий захист),
покупці — юридичні і фізичні особи, страхувальники, які придбали стра-ховий продукт і посередники — маклерів, брокерів, страхових агентів.
До суб'єктів страхового ринку відносяться страхувальники, страхови-ки, перестраховики, страхові посередники, об'єднання страховиків.
Крім цього, до суб'єктів створеної організаційної структури страхово-го ринку можна віднести також освітні центри із підготовки і перепідго-товки кадрів, спеціальну пресу і рекламу страхового ринку, а також орган нагляду за страховою діяльністю, який здійснює організацію ліцензуван-ня, розробляє методологію й організацію нагляду, займається питаннями розвитку законодавства і зовнішніх зв'язків, координації роботи і право-вого забезпечення страхової діяльності, виконує функції наукового центру-
Згідно з Програмою розвитку страхового ринку України на 2001 —2004 роки в основу розвитку ринку страхових послуг України покладаються такі принципи:
верховенство права — цей принцип базується на здійсненні право-вого регулювання страхової діяльності;
системність — полягає в узгодженні заходів щодо реформування
страхового ринку із заходами і планами інших галузей економіки, об-
ґрунтування можливості запровадження обов'язкових видів страхуван-ня, що повинно відповідати майновому стану громадян і проводитися
паралельно із заходами, спрямованими на підвищення доходів громадян;
конкурентність — держава гарантує всім страхувальникам і страхо-викам (вітчизняним та іноземним) вільний вибір видів страхування та рівні
можливості у провадженні діяльності, створює сприятливі умови для роз-
витку страхування з метою забезпечення реалізації права на ефективний
страховий захист та вільний вибір страховика;
стабільність — забезпечення сталого надійного і привабливого ринку страхових послуг шляхом створення державою зрозумілих та ефектив-них механізмів і правил його функціонування;
обмеження присутності держави на страховому ринку — держава по-тупово відмовляється від проявів монополізму на страховому ринку, не
втручається в діяльність страховиків, крім питань оподаткування, форму-вання статутних капіталів, встановлення правил формування, розміщен-ня та обліку страхових резервів, контролю за платоспроможністю страхо-виків;
мотивація діяльності страховиків і страхувальників— держава створює умови, за яких фізичні та юридичні особи зацікавлені у страхових по-
слугах, а страхові компанії — у наданні цих послуг;
довіра — внутрішня рушійна сила розвитку страхового ринку, осно-вана на моральній та матеріальній відповідальності страховика перед стра-хувальником, на надійному правовому захисті страхувальника.
На основі аналізу літературних даних, можна констатувати, що метою функціонування та подальшого розвитку страхового ринку України є:
створення привабливого ринку страхових послуг;
перетворення страхування в ефективну складову соціального захис-ту населення;
усунення адміністративних бар'єрів для проведення окремих видів
страхування та створення рівних умов для всіх страховиків;
забезпечення реальної компенсації збитків, спричинених стихійни-ми лихами, катастрофами, аваріями природного і техногенного характеру, що дасть змогу зменшити навантаження на державний та місцевий бюд-жети;
збільшення інвестиційних можливостей страховиків, впроваджен-ня системи мотивацій їхньої інвестиційної діяльності, перетворення на-копичувальних страхових резервів у надійне джерело інвестування націо-нальної економіки;—
реалізація страхових продуктів у прямій залежності від потреб ринку;
—досягнення високої конкурентоспроможності вітчизняних страховиків,
приведення страхового ринку у відповідність із світовими стандартами;—
розвиток та розширення всіх видів страхування завдяки впроваджен-ню європейських та світових технологій.
Досягненню цієї мети будуть сприяти такі фактори реформування стра-хового ринку України:
законодавчо-правове регулювання, яке регламентує ефективне фун-кціонування фінансового та страхових ринків України;
економічна програма, проголошена в Посланні Президента України до Верховної Ради України "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія
економічного і соціального розвитку на 2000—2004 роки";
інтеграція України до міжнародних організацій, зокрема ЄС, СОТ;
прийняті Україною міжнародні зобов'язання, що визначають напрями та
умови гармонізованого розвитку фінансового ринку держави;
використання надбань розвинутих країн світу у розвитку страхової
справи, що сприятиме позитивному вирішенню назрілих проблем у цій га-
лузі;
максимальне використання позитивного власного досвіду розвитку
і функціонування страхового ринку та визначення форм і напрямків стра-хової діяльності, які найбільше відповідають сучасному стану економіки і
потребам держави, страховиків і страхувальників.
Виходячи з необхідності вступу України в систему міжнародних еко-номічних відносин, перебудови економіки