81-82]
Якщо страхувальником подано документ про вартість зда-ної на вимушений забій тварини у живій масі, страхове відшко-дування виплачується в розмірі, що становить різницю між стра-ховою сумою, визначеною договором на кожну тварину, і су-мою, отриманою страхувальником за здану тварину.
Якщо м'ясо, шкіру тощо визнано повністю непридатними до вживання (переробки), розмір збитків визначається в складе-ному страховому акті.
У розрахунок прямих збитків включаються також витра-ти на ліки, введення їх хворій тварині, транспортні витрати за до-ставку тварини за направленням спеціаліста ветеринарної ме-дицини на м'ясозаготівельний пункт, а в разі загибелі тварини витрати на розтин туші та доставку до відповідного спеціалізованого підприємства.
1) у сільськогосподарських підприємствах, фермерських господарствах;
2) у домашніх господарствах громадян.
Тобто договори добровільного страхування тварин уклада-ються як з фізичними, так і з юридичними особами, які є власни-ками тварин.
Насамперед визначається об'єкт страхування. Це можуть бути здорові тварини (з певними віковими обмеженнями):
- велика рогата худоба, коні - віком від 1 місяця;
- свині - від 6 місяців;
- мули та невелика рогата худоба: вівці, кози, віслюки – від 1 року;
- хутрові звірі: нутрії, кролі - з 45-денного віку;
- собаки - від 6 місяців до 10 років;
- бджолосім'ї;
- декоративні та екзотичні птахи і тварини;
- птиця яйценосних порід - віком від 5 місяців;
- птиця бройлерних порід - віком від 1 місяця.
Страховик не приймає на страхування тварин у місце-вості, де встановлено карантин або обмеження на інфекційне захворювання, за винятком тварин тих видів, які неприйнятні до хвороби, щодо якої введено такі обмеження; тварин, внаслідок обстеження яких на бруцельоз, лейкоз або туберкуль-оз встановлено позитивну реакцію; тварин хворих, виснажених, а також тих, що перебувають у стані дородового чи післяродово-го залежування. [3, ст. 106-107]
Власники тварин зобов'язані суворо дотримуватись уста-новлених у Цій місцевості рекомендацій щодо догляду за тварина-ми, їх годівлі і утримання, а також ужити всіх заходів, щоб запобігти їх захворюванню та загибелі. Тому до укладання догово-ру страховик повинен перевірити, чи можна прийняти на страху-вання тварин у даному господарстві. Якщо в господарстві не до-тримують зазначених умов, договір страхування не укладається.
Ризики, пов'язані зі страхуванням тварин, можна поділити на три групи.
Страхування на випадок загибелі або вимушеного забою тварин внаслідок пожежі, вибуху, дії електричного стру-му, сонячного або теплового удару, замерзання, утоплення, падіння в ущелину, потрапляння під транспортний засіб та інших травматичних ушкоджень, нападу диких звірів та бродячих собак.
Страхування на випадок загибелі, вимушеного забою або знищення тварин від хвороби чи внаслідок патологічних родів.
Страхування на випадок викрадення або навмисних дій третіх осіб.
Договір страхування укладається на термін від одного місяця до 1 року. Підставою для укладання договору стра-хування є:
заява (опитувальник) встановленої форми, яка підписана страхувальником. У заяві страхувальник повинен вказати, що оз-найомлений з правилами страхування;
на вимогу страховика довідка - опис майна, що стра-хується, із зазначенням балансової (дійсної) вартості і визначеної страхової суми по кожному об'єкту страхування або інший доку-мент, що підтверджує ринкову вартість тварини.
Якщо в господарстві є тварини різних видів (наприклад, ве-лика рогата худоба, свині, кролі), за бажанням страхувальника можуть бути застраховані тварини всіх видів або лише один вид (скажімо, велика рогата худоба).
Тварини приймаються на страхування і знаходяться під страховим захистом тільки в місці, визначеному в договорі стра-хування. При зміні місцезнаходження застрахованих тварин стра-хувальник повинен заздалегідь повідомити страховика. [9, ст. 30-31]
При укладанні договору страхування страхувальник пови-нен надати можливість страховику оглянути тварин та провести експертизу щодо оцінки ризику настання страхової події, а також усі необхідні відомості про тварин та всю інформацію про відомі йому наявні небезпеки по місцю зберігання, відгодівлі, що можуть призвести до настання страхового випадку.
2.2 Добровільне страхування майна підприємств
На страховому ринку існує галузь майнового страхуван-ня, в якій об'єктом страхових відносин є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, кори-стуванням і розпорядженням майном юридичних або фізичних осіб, які здійснюються на підставі добровільно укладеного дого-вору між страховиком і страхувальником.
Існує багато видів страхування майна підприємств, тра-диційними з яких є:
страхування майна юридичних осіб (на випадок вогню,
стихійного лиха та крадіжки);
страхування майна застави (особливо в банківських опе-раціях):
страхування предмета іпотеки;
страхування електронних пристроїв;
страхування будівельно-монтажних ризиків;
страхування товарів на складах;
страхування експонатів виставок тощо.
Фонд самострахування є складовою частиною страхового фонду суспільства. Він формується шляхом щорічних відраху-вань до досягнення розміру, що вказаний у статутних документах суб'єкта господарювання, а порядок використання коштів перед-бачається самими учасниками, які формують цей фонд. [6, ст. 164-165]
В умовах ринку підприємства функціонують у несталому економічному середовищі, що постійно змінюється: зростають ціни на матеріальні ресурси, продукцію, що виготовляється, пере-глядаються умови отримання банківських позик, коливається співвідношення попиту й пропозиції тощо. Водночас підприємства прагнуть забезпечити стійке становище, мож-ливість працювати без фінансових та виробничих зривів, досягти оперативного подолання тимчасових ускладнень у процесі вироб-ництва, зокрема за допомогою самострахування. Тому нова мо-дель фонду самострахування трансформується у фонд ризику, який створюється суб'єктами підприємництва для забезпечення їхньої діяльності при несприятливій економічній кон'юнктурі, за-тримці замовниками платежів за поставлену продукцію, нестачі коштів для погашення одержаної позики.
Але самострахування, при всій своїй привабливості з точки зору економії коштів, має ряд недоліків. Окремі з них:
1) у випадку катастрофічних збитків для їх покриття може не вистачити власних коштів, що спричиняє загрозу ви-мушеної ліквідації підприємства:
2) самострахування вимагає відволікання до резервів знач-них ресурсів, які перебувають у господарському обігу, оскільки вони не зосереджуються на окремому рахунку в банку; на момент настання ризику в підприємства