3.2. Удосконалення системи оподаткування страхових компаній.

Початок 2003 року став вдалим для страховиків життя, принаймні, у законодавчому плані: на їхню думку, підписання Президентом Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», який передбачає серйозні пільги по довгостроковим накопичувальним договорам, стане першою половиною революції в українському „лайфовому” страхуванні. Стимулювання роботодавців до довгострокового накопичувального страхування життя своїх працівників — це перший прорив держави і страховиків, що веде до зменшення фінансового навантаження щодо вирішення соціальних проблем наших громадян державою і перерозподілу їх, як і у всьому цивілізованому світі, на страховий сектор [12]. Так, відповідно до прийнятого закону юридичні особи зможуть відносити платежі по довгостроковому накопичувальному страхуванню життя своїх співробітників на валові витрати, щоправда, тільки в межах 15% від заробітної плати, отриманої кожним конкретним співробітником, але не більше 6 тис. грн. у рік. Як відзначають страховики, на ринку спостерігається деякий ажіотаж, обумовлений різким сплеском інтересу до страхування життя з боку корпоративних клієнтів. Вступ у силу Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» зможе забезпечити в нинішньому році компаніям по страхуванню життя збір близько 60–70 млн грн. премій. Обсяг ринку може збільшитися в шість-сім разів, до 100 млн грн. Однак, роблячи настільки оптимістичні прогнози, експерти додають, що передбачати подальшу реакцію підприємств на закон досить складно. Адже, за винятком найбільш прибуткових, більшість компаній зацікавлена лише в страхуванні топ-менеджменту, причому на значні суми. З огляду на те, що документ містить 15%-е обмеження при віднесенні платежів на валові витрати, такі проекти стають не надто привабливими.

Як би там не було, але на відміну від ризикового сегменту, ріст лайфового ринку повинен відбутися винятково за рахунок класичного страхування, оскільки прийнятий закон передбачає серйозні бар'єри для здійснення зарплатних проектів і податкової оптимізації. Так, ст. 7 закону прописує при порушенні умов діючих договорів довгострокового страхування будь-якій зі сторін, у тому числі і при достроковому їхньому розірванні, штрафні санкції, які становлять для страховика 6%-й податок і пеню на отримані платежі. Підприємства ж у цій ситуації втрачають податкові пільги і повинні будуть сплатити обов'язкові збори по вже зробленим платежам разом з пенею. З іншого боку, з тексту закону однозначно не зрозуміло, що є базою оподатковування у випадку розірвання договору, і, таким чином, у цієї частини знову прийнята редакція стає безглуздою. Крім того, з огляду на те, що клієнтами компаній є не тільки юридичні, але й фізичні особи, що у силу різних причин досить часто розривають договори, суми штрафів можуть стати дуже значними, що ляже на плечі ні в чому не винних клієнтів страхових компаній. Є в законі й інші серйозні недоліки, зокрема плутанина з термінологією. Досить неоднозначне тлумачення може викликати формулювання одного з основних термінів — довгостроковий договір страхування життя. З огляду на те, що саме для таких угод передбачені пільги, різночитання можуть привести до жалюгідних результатів. Так, закон передбачає, що по цих договорах не повинні провадитися часткові виплати, однак із застереженням: за винятком випадків повної стійкої непрацездатності. Причому в жодному з законодавчих актів пояснення «повної непрацездатності» немає. Напрошується висновок, що її компанії будуть визначати самостійно, що дає непогану можливість для відкриття і проведення сірих і не доброчесних схем.

Надання податкових пільг для юридичних осіб — лише половина реформи, яка необхідна галузі. Реальний прорив у страхуванні життя можливий лише тоді, коли відповідні пільги будуть передбачені і для фізичних осіб. І якщо депутати приймуть закон «Про податок на доходи фізичних осіб» з пільгою для довгострокового накопичувального страхування життя, збори зі страхування життя в 2003 р. можуть перевищити 100 млн грн. Утім, прогнози експертів з цього питання не такі оптимістичні, і більшість з них вважає, що очікувати пільги для громадян треба буде ще дуже довго.

Рік 2003, на думку страховиків життя, стане роком довгоочікуваної реформи оподаткування цієї галузі. Перший крок на цьому шляху вже зроблено: з 1 січня 2003 року набрали чинності зміни до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". Серед нововведень: юридичні особи дістануть певні пільги при страхуванні життя своїх працівників. Безперечно, це збільшить інтерес власників підприємств до такої послуги. Однак, як зазначають експерти, це лише половина необхідних для розвитку цього виду страхування законодавчих новацій.

"Страхові" пільги для підприємств - на думку експертів, прийняття змін до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" має докорінно змінити український ринок страхування життя, відкривши, зокрема, "зелений коридор" корпоративному лайфовому страхуванню. Якщо раніше платежі за довгостроковими договорами підприємствам доводилося платити з прибутку, що робило для них страхування досить непривабливим з економічного погляду, то за новим законом юридичні особи дістануть певні пільги, що, безперечно, має заохотити їхній інтерес до цієї послуги. Зокрема юридичні особи зможуть відносити платежі за довгостроковим накопичувальним страхуванням життя своїх працівників на валові витрати в межах 15% заробітної плати, отриманої кожним конкретним працівником протягом звітного періоду, щоправда, не більше 6000 гривень на рік.

Дуже багато підприємств раніше відмовлялося від страхування життя працівників, воно відносилося на прибуток, і вирішувати це питання мали акціонери підприємств. Тепер такі рішення входитимуть до повноважень менеджерів, які, безумовно, зацікавлені в страхуванні. Адже страхування життя працівників є одним з основних чинників їх утримання.

Крім того, законодавчі зміни дозволяють власникам підприємств використати нові