операцій, а приймають у перестрахування ризи-ки інших страховиків і можуть передавати частину з них в ретроцесію.
Перестрахові брокери — юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі бро-
керської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як посередник.
7Моторне (транспортне) страхове бюро — юридична особа, яка утримується за рахунок коштів страховиків, котрим дозволено займатися страхуван-
ням відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, та за умовами, пе-редбаченими міжнародними договорами. України
щодо вказаного виду страхування
1) ведення єдиного державного реєстру страхови-ків (перестраховиків) та державного реєстру стра-хових та перестрахових брокерів;
видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок її від-повідності виданій ліцензії;
видача свідоцтв про включення страхових та перестрахових брокерів до державного реєстру стра-хових та перестрахових брокерів та проведення пе-
ревірки додержання останніми законодавства про посередницьку діяльність у страхуванні та перестра-хуванні і достовірності їх звітності;
проведення перевірок щодо правильності за-стосування страховиками (перестраховиками) тастраховими посередниками законодавства про стра-хову діяльність і достовірність її звітності;
розроблення нормативних та методичних до-кументів з питань страхової діяльності, що віднесе- на до компетенції Уповноваженого органу:
узагальнення практики страхової діяльності і посередницької діяльності на страховому ринку, розробка і подання у встановленому порядку пропо-
зицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні;
прийняття у межах своєї компетенції норма-тивно-правових актів з питань страхової і посеред-ницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;
проведення аналізу додержання законодавства об'єднаннями страховиків і страхових посередників;
9) здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;
10) забезпечення проведення дослідницько-мето-дологічної роботи з питань страхової і посередни-цької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю;
встановлення правил формування обліку і роз-міщення страхових резервів та показників звітності;
проведення і координація у визначеному за-конодавством порядку навчання, підготовки і пере-підготовки кадрів та встановлення кваліфікаційних
вимог до осіб, які проводять діяльність на страхово-му ринку, організація нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності;
участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і посередницької діяльності у страху-ванні та перестрахуванні; вивчення, узагальнення,
поширення світового досвіду; організація виконан-ня міжнародних договорів України з цих питань;
здійснення організаційно-методичного забез-печення проведення актуарних розрахунків.
Уповноважений орган може здійснювати й інші функції, необхідні для виконання покладених на ньо-го завдань.
Права Уповноваженого органу у справах нагля-ду за страховою діяльністю (cm. 37):
одержання в установленому порядку від стра-ховиків звітності про страхову діяльність, інформації про їх фінансовий стан та необхідні пояснення щодо
звітних даних, а від підприємств, установ і грома-дян — інформації, необхідної для виконання покла-дених на нього завдань;
2)проведення перевірки стосовно правильності за-стосування страховиками законодавства України про страхову діяльність та достовірності їх звітності за по-
казниками, що характеризують виконання договорів страхування; не частіше одного разу на рік призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'яз-кової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;
3)видача приписів страховикам про усунення ви-явлених порушень вимог законодавства про страхо-ву діяльність, а у разі їх невиконання — призупи-нення чи обмеження дії ліцензії цих страховиків
до усунення виявлених порушень або прийняття рі шення про відкладення ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків);
4) проведення тематичних перевірок діяльності страховиків у разі необхідності перевірки фактів, ви-кладених у скаргах, заявах, зверненнях страхуваль-ників, достовірності показників звітності, виконання вимог раніше наданих приписів, за дорученням пра-воохоронних органів державної влади, зустрічних пе-ревірок достовірності і правильності укладених дого-ворів страхування та перестрахування та у разі над-ходження інформації від страхувальників про пору-шення;
5) одержання від страхових та перестрахових бро-керів установленої звітності про їхню діяльність та інформації про укладені договори, а також необхід-них пояснень стосовно даних;
6) видача приписів страховим посередникам про усунення виявлених порушень законодавства, а у разі їх невиконання — прийняття рішення про виклю-чення страхового або перестрахового брокера з дер-жавного реєстру страхових і перестрахових брокерів;
7) одержання в установленому порядку від аварійних комісарів інформації, необхідної для ви-конання покладених на нього завдань, в тому числі інформації про обставини і причини настання стра-хового випадку та заподіяну шкоду,
8)створення комісій та робочих груп для прове-дення перевірок діяльності страховика та страхо-вих посередників;
9)здійснення контролю за достовірністю та пов-нотою інформації, що надається учасниками страхо-вого ринку;
10)отримання безоплатно від органів виконавчої влади інформації та статистичної звітності, необхід-ної для виконання покладених на нього завдань;
11)звернення до суду з позовом про скасування дер-жавної реєстрації страховика (перестраховика) або стра-хової посередника у випадках, передбачених законом.
2. Внутрішня система та зовнішнє середовище страхового ринку
До внутрішньої структури страхового ринку від-носять:—
страхові продукти (послуги за конкретними видами договорів страхування);
систему організації продажів страхових полісів та формування попиту на страхові продукти;
гнучку систему тарифів (ціни, пільги, знижки,націнки, штрафи, пеня тощо);
власну інфраструктуру страховика (агентства, контори, філіали, представництва, канали комерцій-ного зв'язку);
матеріальні та фінансові ресурси, що визнача-ють становище страховика;
людські ресурси страхової компанії;—
фінансове становище страхової компанії та довіру до неї з боку фінансових інститутів;—
ліквідність страхового фонду.
Розглянемо детальніше деякі із цих елементів.
Страхові продукти — специфічні послуги, що
пропонуються на страховому ринку. Ціна їх відобра-жається у. страховому тарифі. Формується вона на основі конкуренції при порівнянні попиту і пропозиції. Нижня межа ціни визначається умовами рівно-ваги між надходженнями платежів до страхового фонду та виплатою страхового відшкодування і стра-хових сум, верхня — потребами страховика.
Ціна послуги конкретного страховика залежить від величини і структури його страхового портфеля, якості інвестиційної діяльності, величини управлін-ських витрат та очікуваного прибутку. Якщо ціна його страхової послуги виявиться надмірно