Р О Б О Т А
по дисципліні « СТРАХУВАННЯ »
З М І С Т
1. Види ризиків та їх оцінка
2. Проблеми та перспективи розвитку особистого страхування в Україні
3. Задача.
Література
1. Види ризиків та їх оцінка.
Передумовою виникнення страхових відносин є ризик, без якого не існує страхування, бо безризику немає страхового інте-ресу. Зміст ризику і міра його вірогідності визначають межі страхового захисту. За своїм змістом ризик є подією з нега-тивними, особливо невигідними економічними наслідка-ми, вони можуть виникнути в майбутньому в якийсь мо-мент у невідомих масштабах. Про ризик йдеться лише тоді, коли є відхилення між запланованими й реальними (фактич-ними) результатами. Таке відхилення може бути або пози-тивним, або негативним. Негативне відхилення буває при несприятливому результаті. Позитивне відхилення виникає тоді, коли фактичний результат виявляється більш вагомі-шим, ніж очікувалося. Можливість негативного відхилення від запланованого фактичного результату, тобто небезпека небажаного наслідку, називається ризиком. Ймовірність по-зитивного відхилення при вихідних заданих параметрах на одну очікувану подію визначається як шанс. У цьому ро-зумінні можна розрізняти ризик збитку або шанс на прибу-ток, де збиток виражається у негативному, а прибуток — у позитивному відхиленні між плановими (очікуваними) й реальними (фактичними) результатами. Саме багатогранність форм прояву ризику, частота й шкідливість наслідків його прояву, неможливість абсолютного уникнення його ймовір-ності викликають необхідність Організації страхування.
У страхуванні ризик визначається декількома основними поняттями. Насамперед, ризик — це конкретне явище або су-купність явищ (подія чи декілька подій), з виникненням яких відбуваються виплати з раніше утвореного централізованого страхового фонду в натурально-речовій або грошовій формі. Ризик пов’язаний з конкретним об’єктом, щодо якого ви-значаються чинники ризику. Аналіз одержаної інформації в комплексі з іншими заходами дозволяє суттєво знизити не-гативні наслідки здійснення (реалізації) ризику. Ризик зумов-лює ймовірність загибелі чи пошкодження (в майновому стра-хуванні) об’єкта, прийнятого на страхування. Будь-яка ймовірність може бути виражена дробовою величиною. Якщо ймовірність дорівнює нулю, можна стверджувати про немож-ливість настання прогнозованої події. При ймовірності, яка становить одиницю, 100 % гарантії того, що подія відбудеться. Очевидно: чим менша ймовірність ризику, тим легше й дешевше можна організувати страхування цього ризику. Ви-сока ймовірність ризику передбачає страховий захист з висо-кою ціною, що утруднює його проведення. У тій мірі, якою оцінено ймовірність настання можливої події, може бути об’єк-тивно визначено розмір ризику. Страхування і розмір ризику взаємопов’язані. Вирівнювання ризику, його розподіл скла-дають сукупність прийомів страхової організації, за допомо-гою яких на практиці організується проведення страхування, вибір для цього технічних прийомів. Правильна оцінка розмі-ру ризику має велике значення в практиці роботи страхо-виків, тому що визначає величину необхідного страхового фонду, а значить, і можливості відшкодування збитків застра-хованих як у звичайні, так і в особливо несприятливі роки.
Аналіз ризиків дозволяє класифікувати їх на дві великі групи: страхові й нестрахові (не включені в договір страху-вання). Сукупність страхових ризиків складає обсяг страхо-вої відповідальності за договором страхування, який вира-жається за допомогою страхової суми договору. Ціна ризику в грошовому виразі оцінюється тарифною ставкою, яка, зви-чайно, розраховується на 100 грошових одиниць страхової суми або в процентах до її абсолютної величини. Докладніше розрахунок тарифної ставки буде розглядатись пізніше.
Страхова компанія має постійно слідкувати за зміною ризику в тих чи інших галузях (сферах), вести відповідний статистичний облік, аналізувати й обробляти інформацію. Спираючись на одержані висновки про можливу динаміку ризиків, страховик робить його оцінку. Вона полягає в аналізі всіх ризикових обставин, що характеризують показ-ники ризику. Виділяють також відповідні групи ризику.
Кожна група включає об’єкти страхування, яким влас-тиві приблизно однакові ознаки (гомогенна група).
Результати оцінки беруть за основу для прийняття тих чи інших рішень при страхуванні, зокрема, дозволяють віднес-ти об’єкт до першої групи, визначити тарифну ставку, яка найбільше обгрунтовано відповідала б даному ризику. Середня величина ризикових обставин виражає середній ризиковий тип групи, що використовується як міра порівняння.
У міжнародній страховій практиці використовуються всілякі методи для оцінки ризику. Найбільш поширені з них:
метод індивідуальних оцінок, метод середніх величин і ме-тод процентів. Метод індивідуальних оцінок застосовується лише тоді, коли ризик не можна зіставити з середнім ти-пом ризику. Страховик може зробити лише довільну оцін-ку, що випливає з його професійної підготовки і досвіду та суб’єктивного погляду. Метод середніх величин полягає в тому, що окремі ризикові групи розмежовуються на декіль-ка підгруп, щоб створити аналітичну базу для визначення ризику за ризиковими ознаками. До них відносяться балан-сова вартість об’єкта страхування, підсумкові виробничі потужності, характер технологічного циклу тощо. При ви-користанні методу процентів береться до уваги, що він ви-ражає собою сукупність скидок і надбавок (накидок) до тієї аналітичної бази, яка зумовлена можливими позитив-ними й негативними відхиленнями від середнього ризикового типу. Ці скидки або надбавки виражаються в процен-тах (інколи в промілях) від середнього ризикового типу.
У практиці діяльності страховика особливо важливо про-гнозувати тарифну політику на основі прогнозування тен-денцій розвитку ризику. Загальний прогноз може бути зве-дено до таких напрямків:—
ризикові обставини, пов’язані з освоєнням нових видів сировини, заміни традиційних матеріалів новими (полімер-ними, композитними тощо);—
ризикові обставини, зумовлені новими виробничими умовами в промисловості: введенням автоматизованих сис-тем управління технологічними процесами, промислових роботів, роботизованих комплексів тощо;—
ризикова ситуація, пов’язана із змінами в технології промислового цивільного будівництва, зокрема з освоєн-ням збірних модульних конструкцій, висотного блочного й крупнопанельного домобудування тощо;
— ризикові обставини, зумовлені впровадженням нових транспортних систем, яким властива висока