Ризикові обставини є умовами дії (реалізації) ризику. На основі аналізу ризикових обставин розраховується стра-хова премія, виплачувана в страховий фонд. Спеціалісти стра-хової організації мають підбирати й вивчати необхідну інформацію, яка характеризує суттєві ризикові обставини та їхню динаміку. В результаті цього аналізу аргументують-ся висновки, що враховуються через систему скидок та над-бавок (накидок) у процентах або сталих фінансових умах до обчисленої страхової премії для базової сукупності відпо-відних ризикових обставин.

Вивчення ризикових обставин дозволяє прогнозувати можливість настання очікуваної події в майбутньому. Але лише одна чи декілька ризикових обставин викликають реа-лізацію ризику, тобто зумовлюють настання страхового ви-падку. Він може настати щодо одного чи багатьох об’єктів в межах певної страхової сукупності. Страховий випадок сто-совно багатьох об’єктів страхування зумовлює кумуляції ризику, тобто може викликати катастрофічний ризик.

У практичній діяльності страхових спеціалістів доцільно розрізняти страховий випадок і страхову подію. Під страхо-вою подією слід розуміти потенційно можливе завдання збит-ку об’єкта страхування. Страховий випадок означає реалі-зовану гіпотетичну можливість заподіяння збитку об’єкта страхування. Наслідки страхового випадку виражаються в частковому пошкодженні або повному знищенні об’єкта страхування (тут не йдеться про страхування людей). Не належать до страхових випадків події, котрі, хоча й викли-кали збиток, не суперечать нормальному технологічному циклу в процесі виробництва. Тому під час занесення в до-говір умов страхування необхідно чітко формулювати події, які включають до обсягу відповідальностей страховика. На-приклад, здійснюючи страхування від простоїв транспорт-них засобів чи устаткування, необхідно точно вказувати, від яких конкретних простоїв буде наставати страхова відпо-відальність. Крім того, умови договору страхування при цьо-му мають враховувати матеріальну шкоду, зумовлену про-стоями як реалізацією ризику.

2. Проблеми та перспективи розвитку особистого страхування в Україні.

В Україні станом на 1 січня 1995 року до Державного реєстру внесено 655 організацій. Із них на здійснення осо-бистого страхування отримали ліцензії: 581 — на страхування життя; 597 — на страху-вання від нещасних випадків; 424 — на медичне страхування.

Наведені дані свідчать, що для страху-вальників, які займаються особистим стра-хуванням, найпривабливішим є страхуван-ня життя, а найменш привабливим — ме-дичне страхування.

За останні роки на ринку особистого стра-хування України зросла питома вага ризикових короткострокових видів страхування, що передбачають відповідальність за на-слідки нещасних випадків. Зростання пи-томої ваги короткострокових договорів має більше негативних наслідків, ніж позитив-них. Короткострокові угоди не дають мож-ливості страховику акумулювати грошові засоби з метою довгострокового їх інвесту-вання та отримання прибутку від інвестицій-ної діяльності, який можна було б викорис-тати на здешевлення послуг із страхового захисту та на здійснення повнішого захис-ту інтересів громадян. Отже, це невигідно, з огляду на довгостроковий період ні страхо-вику, ні страхувальнику. Невигідно і з по-гляду інтересів держави ні в страховій, ні в інвестиційній, ні в податковій політиці. Пе-реважна більшість договорів особистого страхування була укладена в колективній формі за рахунок підприємств. Це пояс-нюється, з одного боку, вкрай низькими інди-відуальними доходами переважної більшості громадян України, через що й попит для них на страхові послуги не є першочерговим, а також — недовірою пересічних громадян до страхового захисту як гаранту їхнього до-бробуту. З другого боку, з погляду інтересів страхувальника-підприємства укладати такі договори було вигідно, оскільки: а) в такий спосіб вони стимулювали своїх працівників за допомогою страхових виплат; б) заоща-джували кошти в розмірі нарахувань на фонд оплати праці; в) вирішувалась певною мірою проблема переведення безготівкових грошових засобів у готівку (внески сплачу-ють за безготівковими рахунками, а випла-ти отримують готівкою).

Позитивними тенденціями розвитку осо-бистого страхування в Україні є:—

збільшення обсягів страхових резервів на один договір;—

вирівнювання темпів зростання стра-хових премій та страхових резервів;—

збільшення рівня страхових виплат як свідчення зростання повноти виконання своїх зобов’язань перед страхувальником;—

пожвавлення конкуренції між стра-ховими компаніями, які здійснюють особисте страхування, про що свідчить зменшення питомої ваги п’яти найбільших страхових компаній у загальному обсязі зібраних в Україні премій зі страхування життя з 77% в 1993 до 57% в 1996 році.

В основі особистого страхування, як і страхування май-на, також лежить замкнутий перерозподіл страхових пла-тежів між учасниками особистого страхування через спеці-альний страховий фонд. Разом з тим, очевидні й розбіжності між ними, тому що об’єктами страхових відносин в особис-тому страхуванні є працездатність, здоров’я, життя лю-дей тобто воно пов’язане із специфічною стороною вироб-ництва - відтворенням робочої сили. Але цей найважливі-ший чинник виробництва неможливо безпосередньо вира-зити у ціновому виразі, що й визначає особливості особистого страхування.

На відміну від страхування майна особисте страхування не забезпечує відшкодування матеріальних збитків, а дозво-ляє одержати грошову допомогу застрахованим громадянам або їхнім сім’ям.

Така допомога надається в разі смерті застрахованого члена сім’ї чи втрати ним здоров’я або пра-цездатності. Специфічною формою особистого страхуван-ня є страхування на дожиття, змістом якого є нагромад-ження визначеної страхової суми до кінця дії договору стра-хування. Таке страхування сприяє зміцненню матеріального добробуту населення, дає можливість створювати грошові джерела для додаткового страхового захисту вже досягнуто-го рівня життя.

Враховуючи специфіку об’єктів особистого страхуван-ня, інакше слід оцінювати таку характерну ознаку страху-вання, як надзвичайність виникнення певних подій. Зро-зуміло, не можна передбачити настання таких подій, як нещасний випадок, смерть, втрату працездатності, які ма-ють надзвичайний характер. Але факт дожиття застрахова-ного до певної дати залежно від його віку, стану здоров’я, способу життя тощо можна