припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніш як за 30 днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.
У разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.
При достроковому припиненні дії договору страхування за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає страхувальнику страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат на ведення справи, визначеної нормативом у розмірі страхового тарифу, виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.
Не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі за умови дострокового припинення договору страхування.
Договір страхування вважається недійсним з часу його укладання у випадках, передбачених цивільним законодавством України. Крім того договір страхування визначається недійсним також у разі:
1) коли його укладено після страхового випадку;
2) коли об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.
Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.
Висновки
Суспільне виробництво в цілому, кожний суб’єкт господарювання і життєдіяльність кожної людини об’єктивно мають ризиковий характер, який породжує систему відносин між людьми з метою попередження, подолання, зменшення руйнівних наслідків стихійного лиха та нещасних випадків.
Науково-технічний розвиток, концентрація виробництва, зростання конкуренції, погіршення екологічної ситуації зумовлюють систему ризиків, які з кожним роком збільшуються.
Зростає значення страхового захисту, сутність якого полягає в нагромадженні та витрачанні ресурсів для здійснення заходів з попередження, усунення або зменшення негативного впливу ризиків та відшкодування пов’язаних з ними втрат.
Об’єктами страхування відповідно до Закону України "Про страхування" визначено три групи майнових інтересів:
пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією;
пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном;
пов’язані з відшкодуванням заподіяної шкоди фізичній особі або її майну та юридичній особі. [1]
Не всі види страхування розвинуті однаково - одні види страхування мають добрі історичні традиції, інші - починають розвиватися, ще інші - висуваються лише пропозиції щодо їх розвитку (екологічне страхування).
Особисте страхування в Україні передбачає страхування життя і пенсій, страхування від нещасних випадків та медичне страхування. Ці види страхування вимагають вдосконалення правового і фінансового в частині обчислення та встановлення тарифних ставок.
Майнове страхування передбачає страхування майна громадян (будівель, домашнього майна), страхування майна юридичних осіб, страхування транспортних засобів і вантажів, страхування майна сільськогосподарських підприємств.
Страхування відповідальності включає відповідальність на транспорті, професійну відповідальність, страхування кредитних ризиків і страхування депозитів.
За останні роки розширюється сфера перестрахування.
Огляд літератури з питань страхування дає підстави для наступних висновків:
необхідно вдосконалювати і розвивати нормативну базу, яка стосується перестрахування та діяльності страхових посередників;
потребує вдосконалення нормативна база у сфері обліку, статистики, звітності, аудиту страхової діяльності;
важливо вдосконалювати систему страхування життя, медичного, пенсійного страхування, страхування політичних ризиків тощо;
доцільно проводити роботу з об’єднання страховиків по найважливіших напрямках страхової діяльності.
Список використаних законодавчих актів і літератури
Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996 року // урядовий кур’єр. - 1996. - 18 квітня 1996 р.
Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. -К.: Знання, 1997
Барановський О.І. розвиток страхового бізнесу в Україні //Фінанси України. -1996. -№8, с.20-24
Внукова Н.Н. Практика страхового бизнеса. -К.: Либра, 1994
Гапанюк М.А., Малько В.І. Передумови та перспективи розвитку екологічного страхування в Україні //Фінанси України. -1997. -№7, с.90-100
Заруба О.Д. Страхова справа. -К.: 1998
Клапків М.С. Математичні основи страхового підприємництва //Фінанси України. -1997. -№6, с.103-110
Ларіонова Л. Страховий ринок в Україні: яким йому бути? //Фінанси України. -1996. -№8, с.99-101
Мартиков В.В. Ризики на ринку праці та їх страхування // Фінанси України. -1997. -№9, с.102-107
Осадець С. Проблеми впровадження в Україні європейських стандартів страхової діяльності // Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: теорія і практика. -Львів: Діло, 1996, с.188-190
Пасічник В.В. Страхування депозитів // Фінанси України. -1996. -№11, с.62-68
Страхування: Підручник / Під ред. Осадець С.С. -К.: КНЕУ, 1998
Экономика страхования и перестрахования. - М.: Анкил, 1996
Янчишен В. Нормативне регулювання діяльності страхових організацій в Україні // Підприємництво, господарство і право. -1997. -№2, с.12-17
Шиманська С. Страховий захист підприємств України та їх працівників. -Економіка України. -1994. -№5,с.92-94