m – кількість об’єктів, постраждалих від страхового випадку.

Тяжкість ризику Zр являє собою відношення середньої страхової суми на один постраждалий об’єкт до середньої страхової суми на один об’єкт страхування:

Zp=Sm\Sn

Показник тяжкості ризику використовується тоді, коли оцінюють частоту страхового випадку.

Збитковість страхової суми, або ймовірність шкоди, являє собою відношення виплаченого страхового відшкодування до страхової суми всіх об’єктів страхування:

Y=?Sb\?S0

де Y – збитковість страхової суми;

?Sb – сума усіх виплачених страхових відшкодувань;

?S0 – страхова сума для всіх об’єктів страхування.

Показник збитковості страхової суми завжди менше одиниці. Інше неможливо, тому що це означало б недострахування. Збитковість страхової суми можна також розглядати, як міру величини ризикової премії.

Нетто-норма збитковості, або коефіцієнт нетто-виплат, являє собою процентне відношення суми виплачених страхових відшкодувань до суми зібраних страхових нетто-премій за визначений термін часу:

Nз=?Sb\?Pn

де Nз – нетто-норма збитковості, %;

?Sb – сума усіх виплачених страхових відшкодувань протягом встановленого терміну;

?Pn – сума усіх зібраних страхових нетто-премій протягом цього ж терміну.

Для практичної мети обчислюють як нетто-норму збитковості, так і брутто-норму збитковості. В останньому випадку у знаменнику формули використовується показник, що дорівнює сумі зібраних брутто-премій. Норма збитковості може бути менше, дорівнювати або бути більше 100%.

Частота шкоди обчислюється через множення частоти страхових подій на коефіцієнт кумуляції:

Чз=Чс * Кк =m\n*100%

де Чз – частота збитку, %;

m – число постраждалих об’єктів від страхового випадку певного виду;

n – число об’єктів страхування.

Цей показник виражає частоту настання певного виду страхового випадку. Частота шкоди виражається звичайно у відсотках або в промілле до числа об’єктів страхування.

Частота шкоди завжди менше 100%, тому що частота шкоди, яка дорівнює 100% означає, що настання цієї події не ймовірне, а є обов’язковим для всіх об’єктів.

Тяжкість шкоди Zш, або розмір шкоди, являє собою добуток коефіцієнтів збитковості і тяжкості ризику:

Zш=Кз * Зр =Sb\Sn

Таким чином, тяжкість шкоди показує середню арифметичну величину шкоди, заподіяної постраждалим об’єктам страхування, стосовно середньої страхової суми всіх об’єктів. Тяжкість шкоди вказує на те, яка частина страхової суми знищена; із зростанням страхової суми тяжкість шкоди знижується.

За допомогою страхової статистики вивчаються частота шкоди і збитковість за кожною групою. Статистичними методами враховуються причини збитку та їхній розподіл у часі й просторі.

Здебільшого розмір тяжкості шкоди залежить від розмірів, обсягу, величини об’єкта страхування. Так, дослідження збитковості при страхуванні засобів морського транспорту встановило, що величина повної і часткової шкоди певним чином залежить від тоннажу судна. Тому платежі зі страхування морських суден беруться з урахуванням не лише вартості суден, але і їхнього тоннажу. Величина і характеристика застрахованого при цьому вантажу або іншого майна, що перебуває на судні, також впливають на розмір тяжкості шкоди (наприклад, під час перевезення нафти, ядохімікатів, зерна і ін.).

2. Майнове страхування: визначення, категорії, підходи до класифікації та основні види

Раніше майнове страхування поширювалося тільки на об'єкти особистого споживання. У зв'язку з цим все майно громадян розподілялось на дві категорії:

перша категорія — пріоритетне майно, втрата якого зачіпає інтереси не тільки власника-громадянина, а й суспільні інтереси (житло, сільськогосподарські тварини);

друга категорія — майно, втрата якого зачіпає насамперед особисті інтереси громадян.

Втрата громадянами майна, віднесеного до першої категорії, не може не зачіпати інтереси держави. З метою підвищення відповідальності громадян за збереження цього майна і забезпечення страхового захисту держава організовує обов'язкове страхування майна першої категорії, інша ж його частина підлягає добровільному страхуванню.

Закон України "Про страхування" (1996 р.) не включає в перелік обов'язкового страхування майна громадян і називає тільки два різновиди обов'язкового страхування майна: страхування авіаційних суден та обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень в радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах.

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (2001 р.) розширює перелік видів обов'язкового страхування майна. Зокрема, страхування врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності (ст. 7.11) долає бар'єри обов'язкового страхового захисту врожаю тільки державних сільськогосподарських підприємств.

Страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленим Кабінетом Міністрів України (ст. 7.30) посилює захист майнових інтересів селян.

Обов'язковим є страховий захист об'єктів космічної діяльності, майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції", майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ" тощо.є

Одним із найстаріших інститутів страхування є майнове страхування. Про нього згадується ще задовго до нашої ери, коли виникло натуральне страхування.

Майнове страхування є формою захисту від ризиків, що загрожують майну чи групі речей від втрати (знищення) чи пошкодження, а також підприємницьких ризиків, однією із галузей страхування, закріпленої законодавчо. Але захист від зазначених ризиків здійснюється за умови, що вони не носять навмисний характер.

Об’єктом майнового страхування є майнові інтереси, пов’язані з:

володінням;

користуванням;

розпорядженням майна.

Предметом майнового страхування є:

ризик втрати (знищення), нестачі або пошкодження певного майна;

ризик збитків у підприємницькій діяльності.

До специфічних ознак майнового страхування відносяться:

об’єкт страхування має вартісну оцінку;

страхуванню підлягає конкретна власність;

страхова сума не може перевищувати дійсної (залишкової) вартості майна на момент укладання договору страхування;

наявність факту пошкодження, крадіжки, знищення не є достатньою умовою для виплати відшкодування, необхідною умовою є наявність збитку;

страхове відшкодування не може бути джерелом необґрунтованого збагачення страхувальника;

договір майнового страхування не укладається на тривалий час;

суб’єктів страхових відносин може бути три: страховик, страхувальник, вигодонабувач.

Класифікація майнового