3) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збит-ків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

4) повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування. У дого-ворі можуть також передбачатися й інші обов'язки страху-вальника (ст. 20 Закону України "Про страхування") [1].

Якщо обов'язок страхувальника своєчасно вносити стра-хові платежі є безумовним, то обов'язок страховика випла-тити страхову суму або страхове відшкодування виникає за умови настання страхового випадку. Проте виплата цих сум є виконанням страховиком свого обов'язку за договором, а не формою цивільно-правової відповідальності перед стра-хувальником.

Тому невірно тлумачити страхову відповідальність як обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування. Майнова відповідальність страховика може настати за несвоєчасну виплату страхової суми, страхового відшкоду-вання, інші порушення договору або умов страхування, визначених законом чи правилами страхування (ст. 19 Зако-ну України "Про страхування").

За несвоєчасну виплату страхової суми, страхового відшкодування чи за інші порушення договору настає майно-ва відповідальність у вигляді неустойки (штрафу або пені).

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про страхування" виплата страхових сум і страхового відшкодування про-водиться страховиком на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою. У разі потреби страховик може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших організацій, що володіють інформацією про обставини страхової події, а також може самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Підприємства, установи та організації повинні надсилати страховикові відповіді на запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, які є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за їх розголошення у будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України. Наявність у страховиків сплаченого статутного фонду, створення стра-хових резервів, а також системи перестрахування — це умови забезпечення платоспроможності страховиків. Вони повинні дотримуватися нормативних співвідношень між сумою власного статутного фонду із страховим резервом та обсягом прийнятих на себе страхових зобов'язань.

У ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено за-гальні для усіх видів страхування підстави для відмови стра-ховика у виплаті страхових сум (страхового відшкодування). Такими підставами є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання стра-хового випадку (крім дій, пов'язаних з виконанням цими осо-бами громадянського обов'язку щодо захисту майна, здоров'я, життя, честі та гідності). Кваліфікація дій страху-вальника або особи, на користь якої укладено договір страху-вання, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір, умисного злочину, цю призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відо-мостей про об'єкт страхування;

4) отримання страхувальником відповідного відшкодуван-ня збитків за майновим страхуванням від особи, винної у заподіянні їх. За договорами особистого страхування виплати страхових сум здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуван-ням, соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків (ч. 2 ст. 371 ЦК; ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування");

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про на-стання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, ха-рактеру та розміру збитків.

Законодавчими актами або умовами договору страхуван-ня можуть бути передбачені й інші підстави для відмови у виплаті страхових сум. Рішення про відмову у виплаті цих сум приймає страховик і повідомляє страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови. Це рішення страху-вальник може оскаржити у судовому порядку.

У період дії договору страхування може статися зміна осіб у страховому зобов'язанні. Зокрема, в разі смерті страху-вальника-громадянина його права та обов'язки переходять до спадкоємців. В інших випадках права та обов'язки страху-вальника можуть перейти до іншого громадянина чи юри-дичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не перед-бачено договором страхування. У разі смерті страхуваль-ника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права та обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавст-ва покладено обов'язки з охорони прав і законних інтересів застрахованих. Якщо в період дії договору страхування стра-хувальника-громадянина суд визнав недієздатним або таким, у якого обмежена дієздатність, то права та обов'язки страху-вальника переходять до його опікуна або піклувальника. При цьому дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати або обмеження дієздатності. Внаслідок реорганізації юридичної особи, яка є страхуваль-ником, її права та обов'язки, що випливають з договору стра-хування, переходять до правонаступника за згодою стра-ховика (статті 21—23 Закону України "Про страхування") [1].

Зобов'язання зі страхування припиняється за таких підстав:—

за згодою сторін;—

закінчення строку, на який був укладений договір;—

виконання страховиком зобов'язань перед страхуваль-ником у повному обсязі;—

несплата страхувальником страхових платежів у вста-новлені договором строки;—

ліквідація страхувальника— юридичної особи або смер-ті страхувальника-громадянина, за винятком випадків, передбачених законодавством України;—

ліквідація страховика або страхувальника — юридичної особи в порядку, встановленому законодавством України;—

прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;—

наявність інших випадків, передбачених законодавст-вом України.

Зобов'язання зі страхування може бути достроково припинене на вимогу страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Про намір достроково припинити страхове зобов'язання будь-яка сто-рона повинна повідомити іншу не пізніше як за 30 днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.

У разі дострокового припинення зобов'язання на вимогу страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вираху-ванням витрат, яких