Страхування як особливий вид цивільно-процесуальних відносин

Слово «страхування» увійшло в українську мову давно. Воно має відповідники в інших мовах: «insuranse» – в англійській, «versicherungs» – у німецькій. Західні філологи вважають, що термін має латинське походження, позаяк в основі його слова «securus» і «sine cura», які означають «безтурботний». Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки. У фаховій літературі питанням з'ясування поняття страхування також приділено значну увагу. Проте до єдиного розуміння змісту категорії «страхування» дійти й досі не вдалося.

Аналіз опублікованих визначень страхування показує, що кожне з них уточнює або доповнює попередні, залишаючи без змін їх основу. Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі «Про страхування»: «Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)». У зазначеному Законі зафіксовані й головні елементи, що формують поняття страхування:

мета страхування (захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб);

джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат;

види страхування.

Як відомо, важливою передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб'єктів господарювання і їхня зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням. Чим ця зацікавленість більша, тим і потреба у страхуванні вища. Поняття страхування є неповним і тоді, коли воно не передбачає превентивного спрямування захисту. З урахуванням вищесказаного не слід забувати, що страхування це ще й економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, а у разі необхідності перестраховує частину останнього.

Власне саме з цих причин серед багатьох форм страхового захисту страхуванню належить особлива роль, адже лише воно дає змогу досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання (або оперативне усунення) наслідкам стихії чи інших чинників, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи.

ВИДИ СТРАХУВАННЯ

Система страхових послуг базується на сукупності об'єктів з виокремленням галузей, підгалузей і видів страхування. Закон України «Про страхування» визначає, що об'єктами страхування можуть виступати три групи майнових інтересів:

пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Власне останні два види особливої зацікавленості не викликають, оскільки, як правило, і в тому, і в іншому випадку розмір відшкодування чітко кореспондується із розміром завданої шкоди, втрати і т.і. На відміну ж від об'єктів майнового страхування об'єкти особистого страхування не мають вартісної оцінки. Тому вважається, що в особистому страхуванні не відбувається компенсації матеріальної шкоди, а виплати страховика на користь страхувальника (застрахованого) або його родини мають тут характер фінансової допомоги. За загальним правилом особисте страхування проводиться на випадок смерті страхувальника (застрахованого), тимчасової або постійної втрати ним працездатності (втрати здоров'я), дожиття страхувальника (застрахованого) до кінця строку дії договору страхування або до визначеної в договорі події. Особливістю цієї галузі є поєднання в її рамках усіх видів страхування, що пов'язані зі страховим захистом життя й здоров'я особи, а також додатковим пенсійним її забезпеченням. При цьому окремі види належать до довгострокового («накопичувального»), а окремі – до загального страхування. Саме ця особливість зумовлює потребу виокремлення підгалузей особистого страхування.

ПІДГАЛУЗІ ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ

Особисте страхування включає три підгалузі. Їх існування пов'язане з різною тривалістю договорів страхування і різними обсягами страхової відповідальності (переліком подій, на випадок яких проводиться страхування). Підгалузями особистого страхування є страхування від нещасних випадків, медичне страхування, страхування життя. У рамках цих підгалузей виокремлюються й види страхування.

Страхування від нещасних випадків об'єднує короткострокові (як правило, до одного року) види особистого страхування. Обсяг відповідальності за видами, які входять у цю підгалузь, передбачає виплату страхової суми або її частини в разі настання однієї з таких подій:

смерті застрахованого;

постійної втрати ним здоров'я (встановлення інвалідності);

тимчасової непрацездатності.

Необхідна умова настання відповідальності страховика – щоб перелічені події були наслідком нещасного випадку, передбаченого в договорі страхування. Страхувальником може бути як фізична, так і юридична особа (наприклад, підприємство, яке страхує своїх працівників), а застрахованим – лише фізична особа. Якщо ж особа укладає договір страхування власного життя і здоров'я, то вона одночасно є страхувальником і застрахованим. І навпаки, при укладанні договору страхування життя і здоров'я іншої особи (наприклад, дитини) застрахованою буде саме ця особа, а страхувальником – особа, що уклала договір і сплачує внески. Страхування від нещасних випадків в Україні провадиться як у добровільній, так і в обов'язковій формі. Конкретними видами страхування в цій підгалузі є, наприклад, індивідуальне страхування від нещасних випадків, колективне страхування працівників за рахунок коштів підприємств і організацій, страхування туристів, пасажирів, дітей, окремих категорій працівників, чия робота пов'язана з особливою небезпекою для життя і здоров'я, та інші такі види. Вони мають дуже багато спільних рис, і тому законодавством України передбачається можливість здійснення страховиком усіх цих видів страхування за однією ліцензією, а саме: ліцензією на право здійснення страхування від