Друга підгалузь особистого страхування — медичне страхування. Воно виникло і почало розвиватися в нашій країні порівняно недавно, хоча Західні країни мають уже досить великий досвід у цій справі. За радянських часів потреби в медичному страхуванні начебто й не було, оскільки медична допомога надавалася на безоплатній основі. З переходом до ринкових відносин ситуація змінилася. Висока вартість кваліфікованої медичної допомоги зумовила інтерес населення до медичного страхування, що сприяло його розвитку. Особливістю цієї підгалузі є наявність тут як довгострокових, так і короткострокових видів страхування. До довгострокових видів належить, наприклад, безперервне страхування здоров'я, договір про яке страхувальник може укласти на невизначений період. Проте «довгостроковість» цього виду не дає підстав віднести його до підгалузі  страхування життя, оскільки він не передбачає повернення страхувальникові внесених ним коштів по закінченні строку дії договору страхування (тобто при «дожитті», що є характерною ознакою договорів страхування життя). Так само не можна віднести до підгалузі страхування від нещасних випадків короткострокові види медичного страхування (наприклад, страхування здоров'я на випадок хвороби, медичне страхування туристів, що від'їжджають за кордон, страхування на період вагітності та пологів тощо), бо в них відсутній принциповий момент, характерний для всіх видів страхування від нещасних випадків, а саме: нещасний випадок, який характеризується раптовістю.

Третя підгалузь особистого страхування – страхування життя. Обсяг відповідальності за договорами страхування життя, згідно з чинним законодавством України, передбачає одноразову або розстрочену виплату страхової суми, якщо настане одна з таких подій: а) дожиття застрахованого до закінчення строку дії договору страхування; б) смерть застрахованого з будь-якої причини в період дії договору страхування (або рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою); в) досягнення застрахованим певного віку: пенсійного (пенсійне страхування) або віку, визначеного договором страхування (варіант «дожиття»). Як видно із переліку страхових подій, страхові виплати за ними мають становити повну страхову суму. Часткових виплат страхової суми (як у страхуванні від нещасних випадків і медичному страхуванні) договори страхування життя у своєму класичному, «чистому» вигляді не передбачають.

Але насправді в нашій країні і за кордоном поширена практика поєднання в одному страховому полісі двох видів страхового покриття: характерного для договорів страхування життя і характерного для договорів страхування від нещасних випадків.

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МАСОВОГО СТРАХУВАННЯ

На останку хотілося б зазначити, що страховий ринок України хоч і переживає фазу глибинних перетворень, однак поступово все ж виходить на нову ступінь свого розвитку. Зрозуміло, що під терміном "масове страхування" варто розуміти повний комплекс страхування фізичних осіб і малого бізнесу від усіх ризиків. Однак слід відзначити, що якщо рішення про страхування фізичної особи приймається юридичною особою (за винятком малого бізнесу), те цей договір не відноситься до сегмента масового страхування.

Останні роки в країні можна визначити як період економічної і політичної стабілізації в суспільстві. Соціальним наслідком і результатом цього стало формування середнього класу з усіма властивими йому особливостями. Зокрема, зростання доходів сформувало платоспроможний попит, позаяк у представника середнього класу виникає бажання захистити свою власність, свій життєвий уклад. А переборовши поріг "страхової бідності" (за різними оцінками - $200-250 на місяць на людину), представник середнього класу вже має можливість оплатити страховий захист.

Об'єктивно в ринковому середовищі на початковому етапі становлення пріоритетними стають високоризикові види страхування з найбільш відчутними в короткостроковому періоді матеріальним збитками (класичний приклад – автострахування). Тим більше, що з огляду на статистичні дані, у системі пріоритетів покупка автомобіля, як це не дивно, виявляється більш значимою, ніж придбання житла. До того ж бурхливий розвиток автомобілізації призвів в свою чергу і до різкого росту числа дорожньо-транспортних пригод. Ризики на дорогах зросли, а отже загострилася й проблема гарантованого відшкодування збитку, нанесеного транспортними засобами третім особам. Відповідно до цієї логіки, поява закону про обов'язкове страхування відповідальності власників транспортних засобів є абсолютно закономірною.

Таким чином, при усій своїй випадковості, неоднозначності і проблемності, можна твердити, що ринок страхування в Україні вже з'явився і навіть створив свою первинну інфраструктуру. При цьому вектор розвитку масового страхування визначає його головний потенційний споживач – середній клас. Крім цього, у перспективі, розвиток масового страхування призведе й до найважливіших перетворень у страховій галузі – концентрації, збільшенню капіталізації його учасників. У середньо- і довгостроковій перспективі, за умови державної підтримки розвиток масового страхування приведе й до залучення в господарський оборот значної частини приватних заощаджень. У результаті, стає очевидно, що розвиток страхування в свою чергу прискорить і динаміку цілого ряду інших галузей економіки країни.