Реферат - Роль та значення страхування в системі економічних відносин
7

К. Базилевич розглядають зміст страхування з позицій природних інтересів, економічної зумовленості необхідності створення зазначеного різновиду людської діяльності, у соціальному плані, в юридичному аспекті, міжнародному аспекті. Проте, визначення терміну страхування не наводять.
Західна наукова думка не приділяє значної уваги пошукам визначення категорії „страхування”. Наприклад, відомі Пол А. Самуельсон та Вільям Д. Нордхауз в „Економіці” відмічають, що ринок управляє ризиками за допомогою їх розподілу, а розповсюдженою формою розподілу ризиків є страхування. Тобто, страхування представляється як спосіб захисту від ризиків. При цьому наукова думка заходу приділяє більше уваги страховій математиці, як „локомотиву” страхової діяльності. Так, за дослідженням М. С. Клапківа в першому каталозі найвагоміших наукових праць на страхову тематику, виданому в 1982 році, було розміщено 152 анотації статей, з яких, як з’ясувалось, 101 виявились математичного спрямування, а економічного – лише 51. Тому закордонними вченими страхування розглядається, в більшості випадків, в практичні площині, що сприяло розвитку страхування до рівня стратегічного сектору економіки.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” (від 04.10.2001 р. 3 2745 – ІІІ) визначається страхування як „вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів”.
Економічна сутність страхування визначається двома основними механізмами, що закладені в страхуванні, а саме:
ь ефект рідкісних подій, коли страховий випадок протягом певного періоду часу відбувається не у всіх учасників формування страхового фонду;
ь ефект накопичення, коли страховий внесок завжди менший від страхової виплати, тому, що страхові виплати видаються не одночасно, що враховується через дисконтуючий множник на інвестиційні прибутки страхової компанії.
Категорія страхування має характерні ознаки, зокрема:
1 наявність розподільчих та перерозподільчих відносин;
2 існування страхового ризику, тобто страхуванню властивий вірогідний характер відносин;
3 формування страхового фонду за рахунок внесків його учасників;
4 поєднання індивідуальних та групових страхових інтересів;
5 солідарна відповідальність всіх страхувальників за втрати;
6 замкнута розкладка суми страхового збитку;
7 перерозподіл збитку в просторі та часі;
8 повернення страхових платежів, що мобілізовані до страхового фонду;
9 самоокупність страхової діяльності та отримання прибутку страховиком.
Як видно із зазначених ознак страхування має риси економіки, фінансів, кредиту, підприємництва але й принципові відмінності.
Страхування водночас є засобом залучення грошових ресурсів і способом відшкодування збитків. А у ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, як фактор стабілізації економіки, як засіб захисту господарської діяльності та добробуту членів суспільства, з іншого боку, як вид діяльності, що приносить дохід.
Оскільки страхування відноситься до виду підприємницької діяльності, яку можуть здійснювати тільки юридичні особи відповідної організаційно-правової форми, що суворо передбачено чинним законодавством, то страхову діяльність можуть здійснювати юридичні особи у формі акціонерного, повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю. Отже, страховиком (страховою компанією) може бути підприємство, створене у формі господарського товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю.
Суб’єктами страхових відносин у відповідності до чинного законодавства визнають фінансові установи, що створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю відповідно до Закону України “Про господарські товариства” (від 19.09.91р. №15-76-XII) з урахуванням особливостей, передбачених Законом про страхування, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика має бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками – резидентами України. Окрім того, здійснення страхової діяльності в Україні підлягає ліцензуванню.
До суб’єктів страхування належать також страхувальники і застраховані особи. Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування, або є страхувальниками в силу закону. Застраховані особи – треті особи, на користь яких страхувальники уклали договір зі страховиком і які можуть набувати прав і обов’язків страхувальника відповідно до договору страхування.
Предметом страхування виступає не страхова подія, а саме ризик, який може відбутися, а може й ні.
Окрім того, Закон України про страхування визначає об’єкти страхування як майнові інтереси, що не суперечать законодавству України та пов’язані:
1 з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи;
2 з володінням, користуванням і розпорядженням майном;
3 з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.
Отже, категорія страхування розглядається з наступних позицій:
1 як вид економічних відносин (з різними характеристиками) з приводу формування та використання страхового фонду для відшкодування збитків;
2 як спосіб розподілу ризиків;
3 як спосіб задоволення потреб страхувальників;
4 як вид бізнесу (підприємницької діяльності) з метою отримання прибутку;
5 як спосіб покращання матеріального стану засновників та акціонерів;
6 як джерело інвестицій в економіку держави;
7 як фактор стабілізації економіки.
В кінцевому підсумку страхування є одним з економічних інструментів суспільства, стратегічним сектором економіки держави, економіки, яка з ринкової в умовах глобалізації переростає у фінансову, коли вартість, стає капіталом і здатна до накопичення та самозростання.
Отже, узагальнюючи погляди вчених та практиків, можна визначити страхування як певний вид економічних відносин з приводу організації страхового захисту за рахунок створення і використання страхового фонду й інших фондів та ресурсів страховика з метою стабілізації економіки, розподілу ризиків, задоволення потреб страхувальників та власників, здійснення підприємницької діяльності, інвестування в

---

Сторінки: 1 2 3