Паралельно зі страхуванням від пожеж виникли фонди страхування життя. І ще до середини XVII сторіччя були створені страхові компанії і сумісні товариства, що займалися страхуванням життя.
Трохи пізніше з класичних видів страхування - морського, від вогню і страхування життя, з'явилася велика розмаїтність підвидів страхування.
   

Специфічність економічної категорії страхування обумовлює три основні ознаки:
   · випадковий характер настання руйнівної події;
   · надзвичайність нанесеного збитку, що характеризується натуральними і грошовими вимірювачами;
   · об'єктивна необхідність попередження, подолання  наслідків зазначеної події і відшкодування     

матеріального й іншого збитку.
Зазначені ознаки у своїй сукупності свідчать про наявність страхового ризику в діяльності людей і про необхідність захисних мір для забезпечення безупинного, безперебійного процесу і зберігання життєвого рівня населення.
   

Саме в страховому ризику, а також у захисних мірах складається сутність економічної категорії, страхового захисту, майнових інтересів товариства.
Економічна сутність страхування полягає в розкладанні збитків, понесених однією особою, між множиною інших осіб, яким загрожує однорідна небезпека.
   

Головне ж значення страхування складається в тому, що завдяки йому боротьба з непідконтрольнім людині силами природи і наслідками спричинених нею збитків стає прогнозованою і приймає закономірний характер, що дозволяє точно встановити передбачувані витрати і врахувати їх у складі витрат по веденню господарства.
   

Усуваючи шкідливі наслідки всякого роду випадків, страхування тим самим знижує ризики виробництва й збільшує господарський оборот.
   

Зміни в економіці підкреслили об'єктивний характер страхування як економічної категорії, що виражає необхідні і реально існуючі відношення між державою, підприємствами, організаціями усіх форм власності, населенням і страховими компаніями.
   

Можна виділити такі ознаки, що характеризують економічну категорію страхування:
   · при страхуванні виникають грошові перерозподільні відношення, обумовлені наявністю страхового     

ризику як можливості настання страхового випадку, спроможного завдати матеріальний або інший     

збиток;
   · для страхування характерні замкнуті перерозподільні відношення між його учасниками, пов'язані із     

солідарною розкладкою суми збитку в одному або декількох господарствах на всі господарства,     

втягнуті в страхування. Подібна замкнута розкладка збитку заснована на можливості того, що     

кількість постраждалих господарств, як правило, менша за число учасників страхування, особливо     

якщо число учасників достатньо велике.
Страхування передбачає перерозподіл збитку, як між територіальними одиницями, так і в часі. При цьому для ефективного територіального перерозподілу страхового фонду протягом року між застрахованими господарствами потрібні достатньо велика територія і значна кількість підлеглих страхуванню об'єктів. Тільки при дотриманні цієї умови можлива розкладка збитку від стихійних лих, що охоплюють великі території. Розкладка збитку в часі в зв'язку з випадковим характером виникнення надзвичайних подій виходить за рамки одного господарського року. Надзвичайних подій може і не бути декілька років поспіль, і точний час їхнього настання невідомий. Ця обставина дає необхідність резервування в сприятливі роки частини страхових платежів, що надійшли, для створення запасного фонду для того, щоб він служив джерелом відшкодування надзвичайного збитку в несприятливому році.
   

Характерною рисою страхування є повернення мобілізованих у страховий фонд страхових платежів. Страхові платежі визначаються на основі страхових тарифів, що складаються з двох частин: нетто-ставки, призначеної для відшкодування ймовірного збитку і навантаження до нетто-ставки, що містить у собі накладні витрати і прибуток страхової організації, що проводить страхування. Розмір нетто-платежу встановлюється на основі ймовірного збитку за розрахунковий період (звичайно п'ять або десять років) у масштабі визначеної території (області, краю, республіки). Тому вся сума нетто-платежу повертається у формі відшкодування збитку протягом прийнятого в розрахунок тимчасового періоду в тому ж територіальному масштабі.
   

Наведені особливості перерозподільних відносин, що виникають під час страхування, дозволяють дати йому наступне визначення. Страхування виступає як сукупність особливих замкнутих відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначеного для відшкодування можливого надзвичайного й іншого збитку підприємствам і організаціям або для надання грошової допомоги громадянам.
   

Дане визначення страхування характеризує його економічну сутність і місце в сучасному товаристві.
Економічній сутності страхування відповідають його функції, що виражають суспільне призначення даної категорії. Більшість економістів виділяють такі функції страхування: ризикова, попереджувальна, контрольна і ощадна.
   

Головною є ризикова функція, оскільки страховий ризик, як можливість збитку, безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування по наданню грошової допомоги постраждалим юридичним і фізичним особам. Саме в рамках дії ризикової функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування в зв'язку з наслідками випадкових страхових подій. Відшкодування збитку в цьому випадку здійснюється в рамках договорів майнового страхування. Порядок і механізм відшкодування визначаються страховими компаніями і регулюються державою. Що стосується особистого страхування, то через цю функцію при настанні страхового випадку провадяться виплати відповідних коштів громадянам-учасникам страхового процесу.
   

За допомогою цієї функції страхування забезпечує реалізацію об'єктивної економічної необхідності страхового захисту здоров'я громадян, цілість цього майна, суспільну виробничу діяльність, а також усе коло ризиків, пов'язаних із діяльністю юридичних осіб.
  

Попереджувальна функція припускає широкий комплекс мір, спрямованих на фінансування заходів щодо недопущення або зменшення наслідків нещасних випадків і стихійних лих. Економічна сутність цієї функції в тому, що, розраховуючи страховими фондами, компанія об'єктивно зацікавлена в тривалому використанні цих засобів. Маючи, на захисті численні, у тому числі однорідні ризики різноманітних суб'єктів, страхова компанія прагне до скорочення можливості виплат шляхом зменшення можливості