Контрольна функція страхування полягає в строго цільовому формуванні і використанні засобів фонду страхування. Ця функція випливає з зазначених вище специфічних функцій і виявляється одночасно з ними в конкретних страхових відносинах. Відповідно до контрольної функції на підставі законодавчих і інструктивних документів здійснюється фінансовий страховий контроль над слушністю проведення страхових операцій.
   

Ощадна функція реалізується за допомогою накопичувальних видів страхування:
   -страхування життя;
   -страхування накопичень і від нещасного випадку;
   -страхування на випадок ремонту квартири й ін.
Якщо в ощадних банках акумулювання засобів населення, наприклад, вирішує задачу грошових накопичень, має тільки ощадний початок, то страхування, крім ощадної, вирішує і ризикову задачу. У кожного учасника страхового процесу, наприклад, при страхуванні життя є впевненість одержання матеріального відшкодування на випадок нещастя і при завершенні терміна дії договору. При майновому страхуванні вирішується не тільки проблема відшкодування вартості постраждалого майна в межах страхових сум і умов, передбачених договором, але й через механізм пільг забезпечується додаткове фінансування для відшкодування вартості постраждалого майна, участі у фінансуванні заходів щодо попередження від нещасних випадків, по створенню умов для матеріального відшкодування частини або повної вартості постраждалого майна.
   

Для того щоб відповідно до вимог економічної категорії страхування провадити в життя захисні міри, необхідно відокремлення частини валового національного продукту для попередження і відшкодування матеріального збитку, тобто формування страхового фонду. Тим самим економічна категорія страхового захисту суспільного виробництва знаходить своє матеріальне втілення в страховому фонді. Страховий фонд являє собою сукупність різних натуральних страхових запасів і грошових страхових фондів.
Всі форми і види натуральної і фінансової допомоги народному господарству і громадянам матеріалізуються в системі страхових фондів, що у сукупності складають страховий фонд товариства.
   

Через функції формування спеціального страхового фонду вирішується проблема інвестицій тимчасово вільних засобів у банківські та інші комерційні структури, вкладення засобів у нерухомість, придбання цінних паперів і так далі.
   

Джерелом формування страхового фонду є розширене відтворення, оскільки в умовах простого відтворення відсутні можливості для виділення засобів накопичення.
   

У сучасному товаристві формування страхового фонду пов'язано зі страховим захистом не тільки підприємств і їхньої діяльності, але й широких прошарків населення. Тому в страховий фонд закономірно потрапляє і частина необхідного продукту за рахунок відрахувань із заробітної плати робітників, службовців.
   

Таким чином, страховий фонд має два джерела: додатковий продукт і частина необхідного продукту. Якщо страховий фонд формується за рахунок чистого прибутку підприємств, то джерелом є додатковий продукт, а якщо за рахунок собівартості виробленої продукції, то необхідний. В усіх випадках страховий фонд формується за рахунок перерозподілу національного доходу товариства.   

Роль страхування в забезпеченні безперервності, безперебійності і збалансованості суспільного виробництва виявляються в кінцевих результатах його проведення: в оптимізації сфери застосування страхування, у повноті і своєчасності відшкодування збитку і втрат у прибутках, в участі тимчасово вільних засобів страхового фонду в інвестиційній діяльності страхових організацій, у поповненні за рахунок частини прибутку від страхових і інших господарських операцій прибутків державного бюджету країни.
   

Виконання страхуванням своїх функцій і ролі багато в чому залежать від того, які принципи лягли в основу страхової діяльності.
Страхування забезпечує надійний захист майнових інтересів підприємців і населення в разі втрат, заподіяних вогнем, стихійним лихом, техногенними аваріями, транспортними пригодами та багатьма іншими не передбачуваними обставинами. Страхування добре зарекомендувало себе як форма нагромадження коштів громадян для вирішення їх соціальних проблем (охорона здоров’я, пенсійне забезпечення, освіта тощо).