Подолання нерозвиненості сфери страхування і незавершеності його державного регулювання повинно стати загальнодержавною проблемою. Система впливу на страховий ринок з боку держави в Україні остаточно не сформована. Нестійкість цієї системи викликана як внутрішніми, так і зовнішніми факторами, вона знаходиться під впливом стану макроекономічних процесів, що спостерігаються в економіці країни, яка реформується.

Поступово український ринок страхових послуг може стати важливим фактором стабілізації економіки країни. У зв’язку з загостренням проблеми державного пенсійного забезпечення все більша увага буде приділятися недержавним пенсійним фондам. Отже, страховий ринок зможе відігравати значну роль у пенсійній реформі України. Тому у перспективі має бути сформованою законодавча основа діяльності страхових організацій, яка повинна стати елементом системи обов’язкового пенсійного страхування. Участь страховиків разом з недержавними пенсійними фондами у обов’язковому пенсійному страхуванні з урахуванням специфіки правового регулювання страхування припускає дотримання встановлених законодавством єдиних принципів діяльності суб’єктів даної системи страхування. Така ситуація потребує законодавчих заходів, спрямованих на збільшення мінімального розміру статутного капіталу страховиків, що дозволить страховим організаціям конкурувати на міжнародному ринку страхових послуг.

Таким чином, аналіз функціонування страхового ринку України дозволяє сформулювати основні причини низького рівня його розвитку.

До цих причин слід віднести:

ѕ недосконалість правового і організаційного забезпечення державного страхового нагляду;

ѕ низький рівень капіталізації страхових організацій, а також нерозвиненість національного перестрахувального ринку, що обмежує страхування великих ризиків без значної участі іноземних перестрахувальних компаній і необґрунтованому відтоку значних сум страхової премії за кордон;

ѕ політична нестабільність і недовіра населення до будь-яких довгострокових інвестицій;

ѕ невисокий рівень добробуту населення і платоспроможного попиту населення і юридичних осіб на страхові послуги;

ѕ непослідовний підхід до реформування системи соціального сектору;

ѕ відсутність надійних інструментів довгострокового розміщення страхових резервів;

ѕ недооцінка ролі недержавних фінансових інститутів;

ѕ відсутність довгострокової податкової політики, яка б стимулювала розвиток ринку страхування;

ѕ обмеженість довгострокових фінансових інструментів для інвестицій;

ѕ відсутність фонду гарантування страхових виплат;

ѕ використання населенням більш ефективних способів заощаджень (депозити, нерухомість, зберігання готівці удома та ін.);

ѕ інформаційна закритість ринку страхових послуг, що створює проблеми для потенційних страхувальників у виборі стійких страхових організацій.

У зв’язку із цим для ефективного функціонування ринку страхових послуг необхідно:

ѕ забезпечення ефективного державного регулювання і нагляду у сфері страхування з обліком міжнародних принципів і стандартів;

ѕ вдосконалення податкового законодавства у сфері страхування;

ѕ стимулювання розвитку довгострокового страхування життя, участі страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення;

ѕ врегулювання діяльності страховиків у сфері обов'язкового медичного страхування;

ѕ створення рівних умов для здійснення діяльності всіма страховими організаціями на території України;

ѕ введення стимулюючої податкової політики для розвитку особистого страхування, довгострокового страхування життя, участі страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення;

ѕ створення фонду гарантування страхових виплат по договорах страхування життя;

ѕ підвищення рівня страхової культури населення;

ѕ удосконалення форм статистичного обліку та звітності страхових організацій, у тому числі з метою проведення аналізу конкурентного середовища на регіональних ринках страхових послуг.

Таким чином, страховий ринок, який динамічно розвивався протягом 2000-2004 рр., у наступні 2005-2007 рр., як і інші сфери економіки, погіршили свої позиції. Це знайшло відбиття в зниженні багатьох фінансових показників, насамперед, отриманих страхових премій, доходів і активів, що привело до зниження можливостей страхових компаній здійснювати інвестиційну діяльність.

Розвиток страхового ринку і наближення української практики страхування до загальносвітової полягає у посиленні державного регулювання страхової діяльності, впровадженні та реалізації в Україні нових видів страхування і страхових продуктів, підвищенні їх якості з орієнтацією на клієнтів. Це буде сприяти лібералізації торгівлі страховими послугами, інтеграції українського страхового ринку у світову фінансову систему, виходу українських компаній на зарубіжний ринок у якості рівноправних партнерів.

2.3 Взаємодія українського страхового ринку з ринками європейських країн

Зростаюча роль страхування в національній і світовій економіці, загострення конкуренції вимагають вироблення певного механізму регулювання на цьому ринку як на національному, так і на міжнародному рівнях. Страхова система є специфічною сферою економіки, людської діяльності, тому вимагає державного та міждержавного регулювання. З метою узгодження інтересів і вирішення загальних проблем страхових організацій створюються міжнародні страхові інститути, асоціації, союзи.

Метою глобалізації світового страхового ринку є формування глобального страхового простору через усунення законодавчих і економічних бар’єрів між національними страховими господарствами. Виходячи з цього, автор підтримує думку вітчизняних вчених [30] щодо необхідності створення міжнародних інститутів регулювання сфери страхування:

ѕ формування єдиного фінансового, інформаційно-мережного простору на страховому ринку за допомогою розвитку нових інформаційних і мережних технологій управління страховим і фінансовим бізнесом;

ѕ концентрація страхового й перестрахувального капіталів в результаті процесів злиття і поглинання, формування на цій основі транснаціональних страхових суспільств (ТНСС);

ѕ зрощування страхового, банківського, інвестиційного і позичкового капіталу та формування фінансових корпорацій, інтегрованих транснаціональних фінансових груп (ТНФГ);

ѕ концентрація на ринку страхових посередників, а також споживачів страхових послуг, що проявляється у зростанні капіталізації ТНК і ТНБ, що й змінює їхній попит на традиційні страхові послуги;

ѕ поява альтернативного страхування і перестрахування;

ѕ розповсюдження нових методів управління ризиками, заснованих на управлінні активами страховиків і способів організації страхового захисту страхувальників [30, с.26].

Підвищення екологічних і техногенних ризиків та необхідність їх страхування, реалізація Концепції сталого розвитку потребують урегулювання страхових ризиків з боку міждержавних об'єднань таких, як Римський клуб, Міжнародний інститут прикладного системного аналізу (IIASA, Люксембург, Австрія), Міжнародна федерація інститутів перспективних досліджень та ін.

У даний час регулювання відносин у сфері страхування на міжнародному рівні здійснюється на підставі Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу, прийнятої у Відні в 1980 р. , а також правилами ГАТС, нормативними актами ВТО [97]. Крім того, страхові операції регулюються міжнародними страховими асоціаціями та