Ринки страхових та перестрахувальних послуг розвинутих країн, в слід за курсами акцій більшості міжнародних страхових компаній переживають стрімке падіння. В цих умовах, вже не вісім, а двадцять найбільших країн світу зібрались, щоб відпрацювати спільну стратегію заходів щодо подолання негативних наслідків світової економічної кризи. По оцінкам аналітиків видання Financial Times Українська економіка знаходиться в кращому стані ніж у її західних сусідів Угорщини, Словакії [7]. Не зважаючи на це лідери світового страхового сектору згорнули проекти по інвестуванню у вітчизняний страховий ринок. Проте, стратегічні інвестори країн СНД, а саме Росії, Казахстану проявляють зацікавленість у придбанні часток капіталу вітчизняних страховиків. Донедавна країни експортери нафти і газу у зв’язку з зростанням цін на сировину, знаходились в більш привабливому  становищі, ніж інші сектори промисловості, отримуючи значні надприбутки. Але останнім часом намітилась стійка тенденція до зниження світових цін на газ та нафту, і це не може не хвилювати основних нафтових експортерів.

Зовнішня кон’юнктура  на світовому перестрахувальному ринку продовжує перебувати у м’якій  фазі. Це означає, що ціни на переукладання на 2009 рік на більшість облігаторних перестрахувальних договорів були зниженні на 5-10% порівнянно з цінами 2008 року.

У вітчизняного страхового ринку були внутрішні причини, ризики які реалізувались, низкою протиріч, які не вирішились, а призвели до фінансової кризи. По-перше, це протиріччя між високими темпами зростання страхових премій і відносно низькою капіталізацією страховиків. По-друге, протиріччя між високими темпами зростання страхової премії та низькою рентабельністю страхових операцій, яка є наслідком неправильної методології при оцінці фінансових результатів діяльності страхових організацій. По-третє, протиріччя між високими темпами розвитку і не розвинутою системою продажів страхових послуг. По-четверте, протиріччя між високими темпами розвитку страхових організацій і відсутністю ефективних форм управління, яке в значній мірі породжено дефіцитом кваліфікованих фахівців, та відсутність пріоритетного інтересу з боку акціонерів страхової компанії до її результатів[8, c.176].

Суб’єктивна причина настання фінансової кризи криється в неможливості чи в небажанні певних юридичних та фізичних осіб повертати борги. Якщо ця ідеологія прийшла у голови значної кількості керівників, через де який час вона виявилась найлегшим засобом вирішення поточних фінансових проблем та згодом стала домінуючою. Інша ідея, яка теж завдяки простоті та зрозумілості – для того щоб запобігти знеціненню своїх активів, треба їх що найшвидше  продати, також стала домінуючою серед вкладників банків, інвесторів. Серед об’єктивних причин, що призвели до фінансової кризи слід виділити, що винні не люди, які сприяли її появі, а система, яка це дозволяла зробити[9, c.236]. Окремо слід відзначити, державне правове регулювання, як економічних, так і страхових відносин, яке виявилось недосконалим.

Слід зазначити, що сучасні тенденції ринків страхування та перестрахування в умовах світової і національної фінансової кризи відображають інституціональну парадигму сучасної економіки. Це означає, що поряд з економічними факторами впливу на страховий ринок діє низка не економічних, зокрема політичні, етичні, етнічні, соціальні чинники, які визначають поведінку та мотивацію основних суб’єктів  страхового ринку – страхувальників, страховиків, перестраховиків, їх засновників та державний уповноважений орган з регулювання страхової діяльності.

3.2 Можливості участі іноземного капіталу у розвитку страхового ринку України

Геополітичне положення України та розвиток інтеграційних, глобалізаційних процесів у сучасному світі зумовлюють необхідність визначення ролі й місця національного страхового ринку у світовому господарстві в цілому та у взаємовідносинах із сусідніми регіональними економічними угрупованнями. Незаперечним є той факт, що в умовах постіндустріальної економіки, формування глобального поділу і кооперації праці для України не існує альтернативи глобальним та регіональним інтеграційним процесам, визначення оптимальних векторів як зовнішньоекономічної стратегії, так і міжнародної економічної інтеграції [86,  с. 594-595].

Найпоширенішою в міжнародному бізнесі стратегією розвитку страхових компаній в сучасних умовах є його інтеграція. Економічна інтеграція страхового ринку України у світову систему обумовлена пошуком нових форм співпраці між страховиками різних країн з метою зміцнення своїх позицій на глобальному ринку страхування.

Не випадково, в останні два-три роки помітно активізувалися процеси збільшення присутності іноземного страхового капіталу на національному ринку через проникнення іноземних страхових компаній на вітчизняний ринок, злиття та поглинання страховиків, трансграничної торгівлі страховими послугами. Крім того, відбувається зрощення страхового, банківського і фінансового капіталу, що є наслідком як переливу капіталу, так і зацікавленості в універсалізації обслуговування клієнтів і у використанні мережі продажів страхових продуктів для продажу банківських послуг і навпаки. Такі процеси сприяють формуванню транснаціональних фінансових груп, активи яких порівнянні з найбільшими транснаціональними корпораціями. Так, у Франції таким чином створювалась «Bancassurance», у Німеччині – «Allianz». Поява віртуальних страхових компаній забезпечує можливість «прямих» продажів страхових послуг, що дає змогу понизити таким чином собівартість останніх на 20-25% [93].

Інтерес іноземних інвесторів обумовлюють як загальні тенденції інтеграції, так і привабливий українській ринок у силу його великої місткості та високих темпів зростання. Слід, проте, відзначити, що залучення іноземних інвесторів на національний страховий ринок сприяє значному збільшенню страхової премії, що отримується страховиками, які розташовані в інших країнах, а це впливає на відтік страхового капіталу за кордон. Тому нерідко створює на практиці безліч проблем, пов'язаних, зокрема, з вимогами національних законодавств про легалізацію діяльності іноземних страховиків.

На Всеукраїнській нараді з проблем боротьби з організованою злочинністю і корупцією та захисту прав людини від 29.01.2004 р. зазначалося: “Лише третина страхування працює на економіку. Решта – тіньові та напівтіньові фінансові схеми. Страхові надходження зростають, а виплати практично не змінюються. Через “псевдострахування”