Тому у системі страхових відносин необхідна розробка методів і механізмів, що забезпечують взаємопов’язану реалізацію стратегічних напрямків – глобалізації і регіональної інтеграції. Конче потребує визначення критерію припустимої та «безпечної» частки присутності іноземного страховика. Наприклад, в Угорщині частка іноземної присутності становить більш 95% коштів, що вкладені у страховий бізнес, у Латвії - 50%, у Чехії - 35, у Словаччині та Естонії – близько 30, у Польщі – 17% [88, с.83]. Разом з тим, роль іноземних компаній та їх вплив на розвиток страхової справи у кожній з різних країн не можна оцінити однозначно. Так, в Угорщині та Словенії майже весь ринок контролюється іноземними страховиками і при цьому ефективно розвивається, у Польщі стан страхового ринку у порівнянні із ринками країн Східної Європи не гірше, але присутність іноземного капіталу не значна.

Основні умови участі України у світових інтеграційних процесах в області страхування визначаються наступними документами: підписаною та ратифікованою Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом (ЄС) і відповідними положеннями Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС), що є обов’язковими для країн-членів СОТ [93].

Основними документами, що регулюють діяльність страхового ринку і присутність на ньому іноземного капіталу в Україні, є «Закон про Страхування» [32-33], Закон «Про організацію страхової справи», «Концепція розвитку страхового ринку» до 2010 р., а також положення Угоди про співробітництво з країнами ЄС, що передбачала скасування у п’ятирічний строк обмежень за рівнем участі іноземних інвесторів у статутному капіталі страхових організацій. До підписання Угоди, згідно Закону «Про страхування», на території України дозволялася діяльність страхових компаній з часткою участі іноземного капіталу до 49% [32].

Український страховий ринок поступово стає привабливим для великих західних і російських компаній. Передумовами для злиття та поглинання страхових компаній України є велика кількість учасників та високі темпи зростання ємності ринку, який характеризується позитивними тенденціями: у період 2003-2009 рр. він зріс на 60% і став привабливішим для стратегічних інвесторів. Слід відзначити, що ринок страхування життя характеризується меншими темпами (зростання на 40%), що пов’язано з нерозвиненістю цього сегменту страхування. Негативні тенденції простежуються в сфері страхування фінансових ризиків (-15%).

В цілому на страховому ринку рівень валових виплат (відношення валових виплат до валових премій) за результатами 2009 р. досяг 23,4%, це на 4,6 в.п. вище за аналогічний показник 2008 р., який свідчить про продовження тенденції до збільшення рівня страхових виплат, отже, це може сприяти підвищенню довіри населення до страховиків.

Як було зазначено, український страховий ринок помірно монополізований. Достатньо сказати, що найбільшим 3 страховим компаніям належить тільки 11,7% ринку. Це обумовлює привабливість ринку для іноземних інвесторів, а також для злиття капіталів компаній на регіональних ринках. Стратегічні інвестори-нерезиденти входять на український ринок шляхом придбання невеликих страхових компаній та поглинанням великих страховиків зі значною часткою ринку. На думку експертів, серед найкращих 30 страховиків України для стратегічних інвесторів інтерес можуть представляти не більше 10 компаній [94].

Вибору першого шляху сприяють невелика вартість придбання об'єкту, прозорість страхової діяльності, можливість побудувати бізнес, що відповідає стандартам страхування материнської компанії, не потребує зміни оргструктури управління. Перешкодами у цьому напрямку можуть стати: необхідність завоювання частки ринку шляхом жорсткої конкурентної боротьби, дефіцит кваліфікованих кадрів, збільшення терміну повернення інвестицій.

У разі захоплення великої страхової компанії перевагами для інвестора є отримання значної частки ринку, доступ до сформованої клієнтської бази, а також можливість розширення бізнесу шляхом передачі технологій або збільшення капіталу. Але такий шлях супроводжується більш високими інвестиціями, загрозою відтоку кадрів і необхідністю реорганізації компанії для приведення її у відповідність із стандартами організації материнської компанії, котра інвестує. Такий шлях продемонстрований глобальним страховиком Allianz, який поглинув «РОСНО Україна». Експансія українського ринку цим шляхом у найбільшій мірі проявилася у 2006 р., коли купувалися в основному лідери страхових секторів. Це пояснюється пожвавленням соціально-економічного стану та підвищенням рівня інвестиційної привабливості національної економіки.

Для іноземних інвесторів існує велика кількість привабливих аспектів національного страхового ринку. Судячи з тенденцій останніх років низка недоліків не впливає на наявність щораз більшої частки іноземного капіталу на страховому ринку України. Держава через наявність іноземного капіталу на своєму фінансовому ринку може як виграти, так і програти. Все залежить від грамотного державного регулювання та страхового нагляду. Для українських страховиків існує більше переваг, ніж вад у залученні іноземного капіталу.

Українські страхувальники теж виграють через залучення іноземного капіталу у страхову сферу. Поява нових страхових послуг, зниження страхових тарифів, зміцнення фінансової стійкості страховиків веде до підвищення довіри громадян України до страхових компаній та страхового ринку загалом.

Прикладом впливу таких переваг і вад може бути Польща. Після допуску іноземного капіталу страховий ринок став значно ефективніший, характеризувався сукупністю таких чинників, як зростання конкуренції (динамічне зростання кількості страховиків у Польщі), підвищення капіталізації ринку, приватизація й демонополізація, передача ноу-хау, а також поява нових можливостей для національних страховиків. Ключовими моментами результату іноземних інвестицій у Польщі стало зростання рівня захищеності й лояльності страхувальника з одного боку, поліпшення й стабілізація фінансового стану страхових компаній – з іншого [3].

За останні три роки на страховому ринку України сталося близько двох десятків злиттів і поглинань за участю іноземного капіталу. Процеси злиття і поглинання безперечно включають зміну власника або структури капіталу. Із першої тридцятки компаній за останній час уже викупили іноземці "Інго Україна" ("Ингосстрах"), "Кредо-Класик" (UNІQA)