Поряд з цим, страховий ринок є складовою фінансового ринку, що представляє особливе соціально-економічне середовище, де об'єктом купівлі-продажу є страховий захист, формується попит і пропозиція на нього, а сукупність всіх його суб'єктів функціонує в системі економічних, фінансових, договірних, інформаційно-консультаційних та інших відносин, що обумовлені необхідністю страхової послуги і виникають між ними на всіх етапах її надання.

Проте розглянуті вище визначення не повною мірою відбивають справжню сутність страхового ринку. На нашу думку, страховий ринок – це система стійких економічних відносин між покупцями (споживачами, вигодонабувачами), посередниками і продавцями, а також страховиками і регуляторними органами, пов'язаних із формуванням попиту, пропозиції та ціни на прямий страховий захист і перестрахування, які матеріалізуються у страхових, перестрахувальних і супутніх послугах у певній країні, групі країн чи міжнародному масштабі, що піддається регулюванню.

Страхова галузь розвинутих країн забезпечує дієву систему захисту майнових прав та інтересів усіх громадян і підприємств, підтримання соціальної стабільності суспільства, економічної безпеки держави, а також є важливим фінансовим інструментом регулювання національної економіки й потужним джерелом акумулювання коштів для їх подальшого довготермінового інвестування в народне господарство.

Згідно з кількістю діючих на страховому ринку страхових компаній на ньому складаються специфічні умови, які впливають на відносини страховиків і страхувальників, рівень і методи державного регулювання, способи надання страхових послуг, організаційні особливості страхових компаній тощо.

Нині найбільш розповсюдженою формою організації страхових компаній є акціонерні товариства.

Акціонерні товариства — форма об’єднання капіталу шляхом випуску акцій на суму консолідованого капіталу. З початку в Україні страхові компанії створювалися як закриті акціонерні товариства, більшість з яких діє і нині. Проте підвищення вимог до статутного фонду підштовхує до перетворення закритих акціонерних товариств у відкриті з метою більшого залучення коштів.

На підтвердження цієї думки наведемо дані (табл. 1.2) про розподіл страхових організацій, які занесені до Єдиного державного реєстру страховиків (перестрахувальників) України за даними звітних матеріалів Держфінмоніторингу.

Таблиця 1.2.

Кількість страхових організацій і компаній України за даними Держфінмоніторингу*

Показники | Період

2005 | 2006 | 2007 | І кв. 2008 | ІІ кв. 2008 | ІІІ кв. 2008 | ІV кв. 2008 | І кв. 2009 | ІІ кв. 2009 | ІІІ кв. 2009 | ІV кв. 2009

Кількість зареєстрованих страховиків | 398 | 411 | 446 | 458 | 469 | 475 | 469 | 477 | 471 | 475 | 450

з них: компанії зі страхування життя | 45 | 55 | 65 | 69 | 72 | 73 | 72 | 75 | 75 | 72 | 72

Кількість укладених договорів страхування (млн. шт) | 336,8 | 554,6 | 599, 8 | 165,5 | 333,9 | 513,6 | 676 | 134,9 | 277,4 | 435,2 | 552,6

Включено до Державного реєстру | 36 | 33 | 54 | 17 | 14 | 8 | 6 | 9 | 2 | 2 | 2

Виключено з Державного реєстру | 21 | 20 | 19 | 5 | 3 | 2 | 12 | 1 | 8 | 19 | 6

Кількість компаній з іноземним капіталом (згідно поданих звітних даних) | 58 | 66 | 78 | 79 | 82 | 85 | 87 | 87 | 89 | 89 | 93

Частка іноземного капілалу у статутному капіталі страховиків, % | 13,4 | 13,0 | 20,7 | 21,4 | 25,6 | 25,1 | 25,5 | 25,5 | 26,1 | 26,1 | 28,2

*Складено автором за даними [94]

З даних таблиці 1.2 видно, що в цілому страховий ринок представлений досить широким аспектом страхових товариств і компаній за статусом і організаційними формами, що є позитивним моментом у формуванні інфраструктури і можливої їх участі в основних видах діяльності на національному страховому ринку.

Найбільша кількість компаній займається такими видами страхування, як страхування майна (205), від нещасних випадків (197), вантажів та багажу (194), наземного транспорту (172), від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ (172), відповідальності перед третіми особами (142), фінансових ризиків (123). Наведені дані дають підстави стверджувати, що на національному страховому ринку створено конкурентне середовище і основні елементи організаційної структури, тобто є страховики зі своїми організаційними структурами на територіях окремих регіонів та страхувальники, представлені юридичними та фізичними особами різних сфер діяльності.

Рис. 1.5. Динаміка кількості учасників ринку страхування України за 2005-2009 рр.

Крім цього, до суб’єктів створеної організаційної структури страхового ринку можна віднести також різні об’єднання страховиків, освітні центри по підготовці і перепідготовці кадрів, наявну спеціальну пресу і рекламу страхового ринку, а також Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю України - Укрстрахнагляд, який здійснює організацію ліцензування, розроблює методологію і організацію нагляду, займається питаннями розвитку законодавства і зовнішніх зв’язків, координації роботи і правового забезпечення страхової діяльності, виконує функції наукового центру. Разом з тим і нині актуальними залишаються питання законодавчого, методологічного та інформаційного забезпечення діяльності страховиків в ринкових умовах.

В цілому можна констатувати, що вже практично створені організаційні і правові основи для формування ринкових відносин у страхуванні, які при виході окремих галузей і підприємств народного господарства з фінансової і економічної кризи дозволять швидше вирішити і проблему стійкого функціонування національного страхового ринку і ринків окремих страхових продуктів на різних рівнях. При цьому в умовах ринкової економіки добровільне страхування стає пріоритетним і в зв’язку з цим на часі стоїть важлива проблема відродження